МІДЯНОГОРЛИЙ
-а, -е, інд.-авт. Похідне від мідяний і горло. Мідяногорлим гласом сосновий мрів орган. Красо моя, окрасо, бери мене у бран. (ЧТ: 136).

МІЖЗОРРЯ
-я, с., інд.-авт. Похідне від між і зорі. У міжзорря! До дальніх гаваней Вирушаймо! (Кр:212).

МІМ
(< грец. mimos — лицедій), -а, ч. 1. Народна вистава у Стародавній Греції і Римі. 2. Актор такої вистави. 3. Актор пантоміми. На тихім озері нічнім, де ряска й жабуриння, небесний …

МАВКА
-и, ж. У східнослов'янській міфології злий дух (інакше — русалка). За повір'ям, па мавку перетворюються діти, що померли до хрещення. Мавка спереду мас людське тіло, а спини в них нема, …

МАНТАЧИТИ
-чу, -чиш, недок., перех. Гострити, направляти косу мантачкою. І вже Василь іде між косарями, переступає, як малий ведмедик, сам косу клепле і мантачить сам... (П-2:221).

МАРИ
мар, мн. Ноші для померлих. Премудра бавиться змія, світ тихо добирає барви, а смерть свої лаштує мари, о доле-доленько моя! (П-2:30).

МАРКІТНИЙ
-а, -е, зах. 1. Невдоволений, сумний, невеселий. 2. Страшний, моторошний. Ошукана чота за пагорби зникає, і доли посідає маркітна марнота. (П-1:99).

МАРКО
-а, ч. Фольклорний образ, що, за народною легендою, до кінця світу спокутуватиме свої гріхи. Тебе покинув рідний край блукати, як Марко у пеклі. (Т.1, кн.2:73); Під панцирем терпіння …

МАРНИЧИТИ
-чу, -чиш, недок., інд.-авт. Дієслово до марний — худий, мізерний, блідий. І двері на замку, ні душечки — довкола, лиш зозулі — ку-ку! — марничать і спроквола. (П-2:19).

МАРЧІТИ
-ію, -ієш, недок., діал. Занепадати. Тож проростай, а не марчій, розтулене стебло. (П-1:137).

МАСІС
-а, ч. Вірменська назва гори Великий Арарат у Турції. Саме до неї пристав після потопу Ноїв ковчег. Maсіс, як риф кораловий, обтис рухливі груди. (П-2:185).

МАТОРЖЕНИК
-а, ч., діал. Корж з маком. Пригадуєш мотордженики? І борщі з лободою? (ЗД: 122).

МАШТАЛІР
-а, ч., заст. Візник. Вологою гіркою сполощем кришталі, поки махне рукою байдужий машталір. (ЗД: 137).

МЕВА
-и, ж., діал. Мавка. Чайка. Чадіє небо. І ріка — в імлі, і Богородицею вийшла мева з брунатною зорею у чолі. (ЧТ:83); Ступай-но в дивен день, як дивен див кошлатий, блукай межи …

МЕЖИГОНИ
-ів, мн., інд.-авт. Похідне від межи і гін (пор. межиріччя, межигір'я). Що б то нам посовгнути – ці межигони часу, марудні межигони живоття, коли змарнілі постаті снаги, ці бурі …

МЕЖИПЛЕТИВО
-а, ч., інд.-авт. Похідне від межи і плетиво (пор. межиріччя, межигір'я). І в межиплетиві нових доріг все, що згубив ти, все, що приберіг, благословить будучина прозора. (ЧТ:182).

МЕЖИПРОСТІР
-у, ч., інд.-авт. Похідне від межи і простір. Ти в межипросторі. І – посеред. Життя і смерть — оце і вся вистава. (ЧТ-.137).

МЕЖИСВІТ
-у, ч., інд.-авт. Похідне від межи і світ. Тільки перехожий межисвітів, ворушишся на споді чужого існування. (ВЦ:155); Живу-чекаю, нібито подосі існую в межисвіті — скраю …

МЕЖИСВТІНІЙ
-я, -є, інд.-авт. Міжсвітній. Ці сосни, вбрані в синій-синій іній, на взгір'я збіглі і завмерлі, мерехтом – чи то цвинтарним ачи межисвітнім — мені відкрили візерунки душ... …

МЕЗОЛІТ
-у, ч. Епоха кам'яної доби, що була перехідною між палеолітом і неолітом (12-8 тис. до н.е.). Та б'є крильми сполохана Біда, і див кричить, пітьму страхають сови, тонкоголосить …

МЕРВА
-и, ж., діал. М'ята, терта або зопріла солома. І мерва дум, ночима перетерта, нестерпно ліловіла, ніби кнастер. (ЗД:98); Оступить туга ненажерна — і спробуй дати одкоша, як нерви …

МЕРКАВИЙ
-а, -е. Тьмяний, темний. Меркавий місяць був посів на всю околицю, всесадно пишаючись і правив владно, нічний мій сором чемно крив. (П-2:296).

МЕРТВОКРИЛИЙ
-а, -е, інд.-авт. Похідне від мертвий і крило. А мертвокрилі стугонять стимфали, напевну провіщаючи біду, що ослонила біле опахало і по моєму нишпорить сліду. (П-2:110).

МИШІЙ
-я, ч., бот. Бур'ян, дикоросла некультивована трава. Впокоєний гойдається мишій, мордовський вітер накликає хмари... (П-1:129).

МНОГОГОЛОСІСТЬ
многоголосості, ж., інд.-авт. Похідне від много і голос. Ім. до багатоголосий. І зойк повис серед дерев, упав об кручу і – в проваль холодну звілглість — у проваль розхитану …

МНОГОЛІТУВАТИ
-ую, -уєш, недок., неперех., інд.-авт. Похідне від многая літа. Набухле серце облютує — як не урветься твій терпець, і вже в мені многолітує, мов припочаток і кінець. …

МНОГОТА
-и, ж., інд.-авт. Те саме, що багато. І ще здалося — вдосвіта, наосліп: що я себе утратив многотою самопомноженого цього світу... (ЧТ:31).

МОДРИНА
-и, ж., біол. Рослина родини соснових з м'якою хвоєю, що на зиму опадає. Лиш модрини гудуть, гудуть мо- дрини, а вітри лекалами хуг піють, що заблуклий в сопках …

МОЙРИ
(грец. Моіrаі), мойр, мн. 1. Три богині долі в давньогрецькій міфології. 2. перен. Доля, фортуна. Неначе жмуток птаства — вибухає з розкублених багать — отак і нам геть розтривожені …

МОЛОДОЩАСТЯ
-я, с., інд.-авт. Похідне від молодий і щастя. Ти десь живеш на призабутім березі моїх змілілих пам'ятей. Блукаєш пустелею моїх молодощасть, як біла тінь суворої скорботи. (П-1:52).

МОРІГ
морогу, ч. Густа молода трава; мурава. Іще на ранньому лужку не кільчиться моріг... (ЗД:117); Скоро, скоро стане сніг, запарують ниви, жде — не діждеться моріг сонця, грому, …

МОРІЖОК
-жка, ч. Зменш.-пестл. до моріг. Та як тебе стримати, серця облого, як м'ятою пахне мені моріжок тих пам'ятей давніх...? (П-2:180).

МОРЕЛЯ
-і, ж., бот. 1. Сорт абрикоси з дрібними плодами. 2. Сорт вишні. Тугі котились дзвони, як морелі... (ЗД:78).

МОСЯЖНИЙ
(мосянжний), -а, -е, рідко. Прикм. до мосяж — латунь. Латунний. Гойдається навіть, а сонце — не гасне, і грає в пожежах мосяжна сосна. (П-1:28); За частоколом років і зчастих бід, …

МРЕВО
-а, с., діал. Марево. Щось в'юниться в розпачі Між стволами дерев, І клякнуть очі Од сивих мрев. (Т.1, кн.2:36); Мокряччя. Осінь. Млисте мрево. Під лісом скирта — як промоклий …

МУАР
(франц. moire < англ. mohair мохер < араб, mukhаyyar відбірний; тонка тканина з козячої вовни), -у, ч. 1. Тканина з шовку. 2. Рапір з вибитим візерунком на поверхні. Невже ж це ти, моя …

МУАРОВИЙ
Прикм. до муар. Нічного проміння високе осоння лоскоче мене, мов муаровий сміх. (П-2:180).

МУДРАГЕЛ
-а, ч., розм., ірон. Той, хто багато роздумує, обмірковує. Мудрагели, істина — не в вас, честь — не в вас, життя — не в вас. Ви мертві. (П-2:207).

МУРИН
-а, ч., рідко. Те саме, що негр. Старанно вишаруваний вождь — чорний і лискучий, як мурин із Гани, мовчки дякує, мовчки вибачає святотатство... (П-2:47).

МУТЛИК
-а, ч. Метелик. Неначе поплавець на вічнім плесі, котрого буйна хвиля проминає, не беручи з собою, так і я, мов волохатий мутлик мерехтливий, ширяю понад течією літ. (П-2:179).