...АНДРІЯ (гр., чоловічий)
у складних словах вказує на їхнє відношення до чоловіка або чоловічої статі
протерандрія. ...АНТРОП (гр., людина)
в складних словах відповідає поняттю "викопна людина"
пітекантроп, синантроп. ...АРІЙ (лат., площа)
кінцева складова іншомовних слів, що означає місце для певної цілі.
колумбарій. А ДЖІОРНО (іт., як у день)
штучне освітлення, яке імітує денне світло. А КАПІТЕ (лат., від розділу)
1. Перший рядок нового розділу.
2. Частина тексту, яка починається з абзацу.
Див. також:
абзац А КАПЕЛА (іт.)
хоровий спів без інструментального супроводу. А ТЕМПО (іт.)
у попередньому темпі; повернення під час виконання музичного твору до попереднього темпу.
Див. також:
темп А-КОНТО а-конто; с.
(іт., в рахунок)
фін. в рахунок платежу; попередній платіж, здійснюваний імпортером на підставі рахунків експортера. А-МЕТА (іт.)
надвоє; однаковий зиск і втрати. А... (гр.)
префікс, що означає заперечення, відсутність
алогічний, афонія, анаероби.
Див. також:
префікс АЇД Аїд; ч.
(гр.)
1. У давньогрецькій міфології - бог підземного світу і царства мертвих; втілення потойбічного світу.
2. Міфологічне підземне царство мертвих.
Див. також:
ад АЇР аїр; ч.
(тюрк.)
бот. багатолітня трав'яниста рослина, корінь якої містить ефірне масло. АА (кельт., вода, ріка)
назва багатьох річок у Данії, Німеччині, Нідерландах, Швейцарії, Прибалтиці.
Курляндська Аа (тепер Лієлупе), Ліфляндська Аа (тепер Гауя). АБ'ЮДИКАЦІЯ аб'юдикація; ж.
(лат.)
відсудження якоїсь речі. АБ'ЮРАЦІЯ аб'юрація; ж.
(лат., клятвено відрікаюсь)
прилюдне зречення віри або своїх переконань. АБІДОСЬКИЙ КАМІНЬ (вл.)
родовідна скрижаль єгипетських фараонів, знайдена серед руїн м. Абідоса (Мала Азія). АБІОГЕНЕЗ абіогенез; ч.
(гр., а... та біогенез)
1. Самозародження.
2. Теорія виникнення живих істот з неорганічних речовин.
Див. також:
біогенез,
генезис АБІОГЕННИЙ абіогенний
той, що виник з неорганічної речовини. АБІОТИЧНИЙ анабіотичний
(гр., життєвий)
неорганічний або позбавлений життя; А-ні фактори - сукупність умов зовнішнього неорганічного середовища, що забезпечують існування організму; А-на зона - … АБІСАЛЬ абісаль; ж.
(гр., безодня)
зона найбільших морських або океанічних глибин (понад 2000 м).
Див. також:
абісоліти,
абісопеліти,
абісофіли АБІСАЛЬНИЙ абісальний
(гр.,бездонний)
глибоководний;
- абісальна зона
- абісальні відклади
Див. також:
абісаль АБІСОЛІТИ (гр., безодня і ...літ)
глибинні породи. АБІСОПЕЛІТИ (гр., безодня і трясовина, гуща)
всі види осадочних відкладів, що утворюються на глибині понад 2000 м. АБІСОФІЛИ (гр., безодня і ...філ)
тварини, що живуть на великих (понад 2000 м) глибинах океанів. АБІТУРІЄНТ абітурієнт; ч.
(лат., той, що збирається йти)
1. Випускник середнього навчального закладу.
2. Вступник до вищого чи середнього спеціального навчального закладу. АБІЦИН лікарський препарат; являє собою суміш одержуваних з листків наперстянки шерстистої глюкозидів А, В і С, звідки й назва.
Застосовують при серцевій недостатності з порушенням кровообігу. АБАБ (тур.)
вільний матрос у Туреччині. АБАВАН (фр.)
дашок над дверима, над вікном для захисту від дощу і снігу. АБАЖУР абажур; ч.
(фр.)
1. Дашок, ковпак різної форми на лампі.
2. Вікно, прорізане навскіс.
3. заст. Щит на вікнах у в'язницях, що пропускає світло тільки згори.
4. В номографії - особливе … АБАЗ абаз; ч.
східна дрібна срібна монета. По імені перського шаха Аббаса І (1587-1629 рр.). АБАЗІЯ абазія; ж.
(гр., а... і ходіння)
мед.
втрата здатності ходити, зокрема внаслідок захворювання нервової системи.
Див. також:
астазія АБАЗИНИ одн. - абазин, ч.; абазинка, ж.
(самоназва - абаза)
кавказька народність. Проживають в Карачаєво-Черкесії, Адигеї, Туреччині. АБАК абак; ч.
(гр., дошка)
1. іст. Лічильна дошка у давніх греків і римлян у вигляді рамки з поперечними стержнями з нанизаними на них кульками; застосовувалась пізніше і в Західній Європі (до … АБАКА абака; ж.
(ісп.)
1. Те ж саме, що й абак 1.
2. Манільське прядиво, з якого виготовляють корабельні снасті, канати, мотузки, снопов'язальний шпагат (манільський шпагат).
Див. також:
абак АБАЛІЄНАЦІЯ (лат.)
юр. у римському праві - вивласнювання майна. АБАНАЦІЯ (лат., юр.)
вигнання чужинця на рік поза межі вітчизни. АБАНДОН абандон; ч.
(фр., відмова)
юр. 1. Відмова від нерухомості у зв'язку з її неприбутковістю, непродуктивністю, заборгованістю за нього.
2. Відмова спадкоємців від майна на користь … АБАТ абат; ч.
(лат., батько, іт.)
1. Настоятель, архімандрит, ігумен католицького монастиря (абатства).
2. Особа, яка має юридичне право на прибутки з абатства.
3. Священник католицької … АБАТСТВО абатство; с.
(лат., іт.)
1. Католицький монастир, обитель, лавра з маєтністю, що його очолює абат або абатиса.
2. Звання абата.
3. "Трудове братство" - видавництво французьких поетів … АБАХТА (нім.)
гауптвахта, військова сторожівля.
Див. також:
гауптвахта АББЕ ЧИСЛО характеристика дисперсії оптичного скла. Обчислюють за співвідношенням (nD - 1)/(nF - nC), де nD, nF, nC - показники заломлення скла для спектральних ліній відповідно жовтої натрію (5893 х … АБВЕР (нім.)
військова розвідка і контррозвідка у Німеччині у 1919-40 рр. АБД (араб.)
1. Слуга, раб.
2. Частина власних імен (Абдалла - раб Аллаха).
3. Мандрований дервіш у Середній Азії та Індії.
Див. також:
абу АБДЕРА (гр.)
місто у Фракії, за легендами, засноване Гераклом у пам'ять про його друга Абдера, який був розірваний конями Діомеда. АБДЕРИТИ (гр.)
1. Мешканці старовинного грецького міста Абдери, наївність і недоумство яких стали афоризмом. АБДЕРИТИЗМ (гр.)
1. За Цицероном, погляди на світ абдеритів, які вважали, що людські знання не здатні до подальшого розвитку.
2. Обмеженість розумових здібностей. АБДЕСТ (перс.)
мусульманський обряд обмивання перед молитвою. АБДИКАЦІЯ (лат., зрікаюсь)
юр. зречення престолу, відмова від влади, посади або сану. АБДИКЦІЯ (лат., зрікаюсь)
юр. добровільне зречення престолу, відмова від звання, посади, сану. АБДОМЕН (лат., живіт)
1. анат. Черево, живіт, пузо.
2. Задній відділ тіла деяких членистоногих (наприклад, ракоподібних).
Див. також:
абдомінальний АБДУКТОР (лат., відводжу)
відвідний м'яз.
Протилежне - аддуктор.
Див. також:
абдукція,
аддуктор АБДУКЦІЯ (лат.)
1. Силогізм, більший засновок якого відомий, а менший - гаданий.
2. анат. Відведення кінцівки від середньої лінії тіла.
Протилежне - аддукція.
Див. також:
аддукція,
силогізм АБЕЛІТ вибухова суміш, що складається з амонієвої селітри, динітробензолу й кухонної солі.
Від прізвища англійського хіміка Ф. Абеля. АБЕРАЦІЯ аберація; ж.
(лат., відвід, відхиленя)
1. Збочення, відхилення від чогось.
- еферична аберація
2. астр. Позірне відхилення світил від їх дійсного розташування на небозводі, викликане … АБЕРАЦІЯ ОПТИЧНИХ СИСТЕМ недоліки зображень, що виникають при користуванні оптичними системами. Розрізняють сферичну аберацію, хроматичну аберацію, астигматизм, кому, дисторсію. Виникають вони внаслідок дифракції … АБЕЦАДЛО (пол.)
1. Абетка, азбука, альфабет, алфавіт.
2. Сім перших літер латинської абетки, які вживаються у нотному співі. АБЕЦЕДАРІЙ (лат.)
форма середньовічної поезії, в якій перші літери кожної строфи або кожного вірша розташовані в абетковому порядку. АБЗАЦ абзац; ч.
(нім., уступ)
1. Відступ (зліва) управо у початковому рядку, яким починається виклад нової думки у тексті.
2. Частина (уступ) тексту від відступу до відступу. Складається А. з … АБЗЕТЦЕР (нім., відсувати)
багаточерпаковий екскаватор, яким виймають і переміщують порожні породи на відвалах кар'єрів. АБИЗ (тат.)
татарський мулла.
Див. також:
мулла,
наїб АБЛАКТУВАННЯ аблактування; с.
(лат., відлучаю дитину від груді)
спосіб щеплення дерев, кущів зрощуванням гілок, не відокремлених від стовбура. АБЛАСТИКА (а... і гр. паросток, зародок)
сукупність прийомів, які застосовуються під час видалення пухлин, щоб запобігти їхнім рецидивам та імплантації клітин у рані. АБЛАТИВ (лат.)
лінгв. латинська назва орудного відмінка - відкладний відмінок. Слов'янським мовам не притаманний. АБЛАУТ (нім.)
морфологічно обумовлене чергування голосних кореня слова в різних граматичних формах
(напр., везти - возити). АБЛЕҐАТ (лат.)
1. Папський посол, заступник легата. 2, Другорядний дипломатичний агент.
3. Депутат.
Див. також:
леґат АБЛЕҐАЦІЯ (лат., юр.)
у римському праві - справедливе вигнання з країни. АБЛЯЦІЯ (лат., віднімання, віднесення)
1. Зменшення маси снігу чи льоду на сніговому полі або льодовику внаслідок танення та випаровування.
2. Тепловий захист у ракетах. АБОЛІЦІОНІЗМ аболіціонізм; ч.
(англ. з лат., скасування, знищення)
1. Суспільний рух, спрямований проти запровадження якогось закону.
2. Рух у кінці 18 - 1-й половині 19 ст. за скасування … АБОЛІЦІОНІСТ аболіціоніст; ч.
прихильник скасування рабства; іноді - прихильник скасування якогось закону.
Див. також:
аболіціонізм АБОЛІЦІЯ (лат., знищення, скасування)
юр. 1. Скасування закону, рішення, посади.
2. Припинення кримінальної справи на стадії, і коли винність обвинувачуваного юридично ще не доведена. Право А. … АБОЛЮЦІОНІЗМ (лат.)
1. Громадський рух, метою якого є скасування певного суспільно-політичного ладу, закону, інституції.
2. Рух у кінці 18-го - 1-й половині 19 ст., зокрема у США, проти рабства негрів. АБОЛЮЦІОНІСТСЬКА ЛІТЕРАТУРА література 30-60-х рр. 19 ст. у США, пов'язана із суспільно-політичним рухом за визволення негрів від рабства.
Найвизначніший її твір - роман Г.Бічер-Стоу "Хатина дядька Тома" (1852). АБОНЕМЕНТ абонемент; ч.
(фр.)
1. Документ, який посвідчує право людини чи групи осіб на користування (за плату чи безплатно) чим-небудь (книжками, телефоном, місцем у театрі, на стадіоні і т. ін.) … АБОНЕНТ абонент; ч.
(фр.)
той, хто користується абонементом. Абонувати - отримувати щось чи користуватись чимось по абонементу.
Див. також:
абонемент АБОРАЛЬНИЙ (лат.)
біол. направлений у бік протилежний ротовому отвору.
Див. також:
оральний АБОРДАЖ абордаж; ч.
(фр., борт судна)
1. Спосіб ведення морського бою, що полягає у зчепленні бортами суден для рукопашної сутички їхніх екіпажів; застосовувався за часів гребного й вітрильного … АБОРИГЕН абориген; ч.
(лат., від початку)
1. Тубілець, давній автохтонний (корінний) мешканець даної країни (місцевості).
2. біол. Рослина або тварина, що виникли в процесі еволюції в даній … АБОРТ аборт; ч.
(лат., викидень)
1. Мимовільне або штучне переривання вагітності; передчасні пологи; викидень (природний самоаборт).
2. Припинення виконання комп'ютерної програми внаслідок … АБОРТИВНИЙ абортивний
(лат., недоношений, передчасно народжений)
1. мед. Той, що припиняє розвиток будь-якого процесу, перериває перебіг хвороби, напр., А. метод.
2. біол.Недорозвинутий. АБРА абракадабра; ж.
(ісп., стулка)
рід двостулкових морських молюсків. Поширені в Атлантичному океані, Азовському й Чорному морях.
Інша назва - синдесмія. АБРАЗІЯ абразія; ж.
(лат., зіскоблювання)
1. геол. Руйнування берегів водойм хвилями.
2. мед. Вискоблювання (слизової оболонки матки, ямочки зуба тощо). АБРАЗИВИ (фр., шліфувальний, лат., зіскоблюю)
тверді дрібнозернисті речовини чи їх суміші (алмаз, наждак), що їх застосовують у вигляді порошків, паст або інструментів для механічної обробки … АБРАКАДАБРА абракадабра; ж.
(лат., заклинання, гр., назва божества і давньоєвр. дабар - слово)
1. Незрозуміле чудодійне слово у заговорах, слово магічної сили, яке пишеться трикутником, так, що з … АБРЕВІАТУРА абревіатура; ж.
(іт. з лат., скорочую)
1. Скорочення слова чи словосполучення, вживане в усному і писемному мовленні; складноскорочене слово, утворене різними способами, а також … АБРЕВІАЦІЯ абревіація; ж.
(лат., скорочення)
1. Утворення абревіатур.
2. Скорочення індивідуального розвитку органів або їхніх частин; спричинює недорозвиненість або повну втрату органів у … АБРЕЖЕ (фр., скорочувати)
виписка, витяг з твору, скорочений переказ.
Інша назва - ексцерпція.
Див. також:
цитата АБРЕК абрек; ч.
(черк., горянин)
горець, гірняк, кавказькі верховинці, які воювали за власну волю з царською Росією, а пізніше - з більшовиками. АБРИКОС абрикос; ч.
(флам., з лат. - ранній)
жерделя, мореля, брусквина; південне дерево родини мигдалевих і його плід. Сушені плоди А. відомі під назвами урюк, курага, шептала. АБРИС абрис; ч.
(нім., план, кресленик)
1. Обрис предмета, нанесений за допомогою ліній.
2. геод. Кресленик, зроблений у польових умовах від руки з позначенням на ньому даних промірів, … АБРОГАЦІЯ (лат., знищую, скасовую)
скасування застарілого закону. АБРУПЦІЯ (лат., розрив, відторгнення)
раптове припинення мелодії як засіб музичного виразу. АБСЕНТ абсент; ч.
(фр., полин)
спиртний напій, настойка на полині. АБСЕНТЕЇЗМ абсентеїзм; ч.
(лат., відсутній)
1. Ухиляння від участі у виборах, зборах тощо як одна з форм пасивного протесту проти виборчої системи, систематична відсутність представників … АБСИДА абсида; ж.
(гр., дуга, склепіння)
півкруглий або гранований у плані виступ будівлі, що здебільшого має власне перекриття. АБСОЛКОТ (лат.)
довершена, вічна, незмінна, нескінченна першооснова Всесвіту (Бог, дух, ідея). АБСОЛЮТ абсолют; ч.
(лат., довершений, безумовний, необмежений)
те, що ні від чого не залежить, безвідносне. В філософії і релігійних тлумаченнях - вічна, незмінна, нескінченна першооснова світу … АБСОЛЮТИЗМ абсолютизм; ч.
(лат., безумовний, необмежений)
необмежена монархія, форма правління, за якої верховна влада повністю належить одній особі (монархові - царю, імператору, королю). АБСОЛЮТИЗУВАТИ абсолютизувати
робити щось безумовним, самодостатнім; доводити до абсолюту.
Див. також:
абсолют АБСОЛЮТНИЙ абсолютний
(лат.)
1. Цілковитий, повний, безумовний, необмежений, безвідносний.
2. філос. абсолютна істина - істина, що дає всебічне, вичерпне знання дійсності. В широкому розумінні - … АБСОЛЮЦІЯ (лат., звільнення, виправдання)
1. юр. Постанова суду, що звільняє підсудного від покарання.
2. У католицизмі - відпущення гріхів. АБСОРБЕНТ абсорбент; ч.
(лат., поглинаючий)
речовина, здатна поглинати інші речовини.
Див. також:
абсорбція АБСОРБЕР абсорбер; ч.
(лат., поглинаю)
пристрій (металева колона або інша видовжена посудина) для уловлювання летких газів (спирту, ефіру, ацетону).
Див. також:
абсорбція,
адсорбер АБСОРБЦІЯ абсорбція; ж.
(лат., поглинання)
вбирання газів або рідин, а також світла і звуку всім об'ємом (на відміну від адсорбції) рідини чи твердого тіла (абсорбента).
Див. також:
адсорбція АБСТИНЕНТИ (лат., той, що утримується)
прихильник повного утримання від вживання спиртних напоїв, заборони виробництва й продажу їх. АБСТИНЕНЦІЯ (лат., утримуюсь)
1. Цілковите утримання від вживання спиртних напоїв.
2. Статеве утримання.
3. Особливий психічний і фізичний став, що виникає у алкоголіків і наркоманів після … АБСТРАГУВАННЯ абстрагування; с.
(лат.)
мислена дія, що творить нове поняття - абстракт, логічний прийом, за допомогою якого мислено виділяємо основні істотні властивості предметів і явищ і … АБСТРАГУВАТИ абстрагувати
(лат., відтягую, відриваю)
мислено виділяти з усіх ознак, властивостей, зв'язків конкретного предмета основні, найзагальніші.
Див. також:
абстракція АБСТРАКТНИЙ абстрактний
(лат., відтягнення, відвернення)
той, що є наслідком мисленого виділення з усіх ознак, властивостей і зв'язків конкретного предмета його основних, найзагальніших;
А-не … АБСТРАКЦІОНІЗМ абстракціонізм; ч.
(лат., віддалення)
течія в образотворчому мистецтві 20 ст., що цілком відмовляється від реалістичного зображення предметів і явищ (дадаїзм, кубизм, сюрреалізм).
Див. … АБСТРАКЦІЯ абстракція; ж.
(лат., віддалення)
1. Мислене відкидання частини властивостей, зв'язків об'єкта пізнання з метою його спрощення, виділення тих сторін, зв'язків, що зацікавили людину.
2. … АБСУРД абсурд; ч.
(лат., немилозвучний, безглуздий)
безглуздя, нісенітниця, бредня, дурниця. АБСЦЕС абсцес; ч.
(лат., гнояк)
обмежене скупчення гною в тканинах або органах тіла внаслідок руйнування тканин при гнійному запаленні їх; нарив, гнояк, чиряк, фурункул, карбункул. АБСЦИСА абсциса; ж.
(лат., відрізаний)
одна з трьох координат, що визначають положення точки на площині або у просторі відносно даної прямокутної системи координат.
Див. … АБУ абу; ч.
(араб., батько)
слово, яке в арабській мові входить до складу чоловічих імен і вказує на те, що дана особа є батьком. А. означає також "володар".
Див. також:
абд АБУЛІЧНИЙ (гр.)
безвільний.
Див. також:
абулія АБУЛІЯ абулія; ж.
(гр., нерішучість)
1. Безвілля, нерішучість, що постає від перевтоми або нервового захворювання.
2. Патологічне ослаблення або втрата волі.
Див. … АБУТИЛОН (араб., аубутилун)
рід одно- і багаторічних рослин родини мальвових. Трави, кущі, деревця. Культивують у тропіках і субтропіках для одержання грубого волокна. Деякі види декоративні.
Інша … АБХАЗИ (самоназва - апсуа)
нація, основне населення Абхазії. Мова - абхазька, абхазо-адигської групи іберійсько-кавказьких мов. АБЦУГ (нім., випуск, відвід)
спечена речовина (шлак), що утворюється при виплавленні з веркблею домішок золота, срібла й олова.
Див. також:
абштрих,
веркблей,
шлак АБШИТ (нім.)
відставка, увільнення з війська. АБШТРИХ (нім., окалина)
спечена речовина (шлак), ще утворюється при очищенні свинцю від домішок миш'яку й сурми.
Див. також:
абцуг,
шлак АБҐРЕҐАЦІЯ (лат.)
виключення з якогось товариства, організації. АВІЄТКА (фр.)
легкий одно- або двомісний спортивний літак з малопотужним двигуном. АВІА... (лат., птах)
у складних словах відповідає понятям "авіаційний" або "повітряний". АВІАБАЗА авіабаза; ж.
(авіа... та база)
склади, майстерні, аеродроми, які обслуговують авіаційні частини. АВІАБОМБА авіабомба; ж.
(авіа... і бомба)
один з видів авіаційних боєприпасів, що їх скидають з літака або іншого літального апарата для ураження наземних, морських і повітряних цілей. Типи А.: … АВІАГОРИЗОНТ авіагоризонт; ч.
(авіа... і горизонт)
авіаційний прилад, що вказує на розташування поперечної або поздовжньої осі літального апарата щодо справжнього горизонту. АВІАДЕСАНТ авіадесант; ч.
(авіа... і десант)
війська, перекинуті повітряним транспортом у тил противника для ведення бойових дій. АВІАЕСКАДРИЛЬЯ авіаескадрилья; ж.
(авіа... та ескадрилья)
підрозділ в авіації. АВІАКЛУБ (авіа... і клуб)
громадський заклад, що об'єднує спортсменів і любителів авіаційного спорту. АВІАЛІНІЯ авіалінія; ж.
(авіа... і лат., лінія)
смуга земної поверхні, над якою проходить затверджений маршрут регулярних польотів транспортних літаків або вертольотів.
Інша назва - авіатраса. АВІАЛЬ авіаль; ч.
(від аві(а)... і ал(юміній))
сплав алюмінію переважно з магнієм, кремнієм і міддю. Відзначається високою пластичністю, задовільною антикорозійною стійкістю.
Див. … АВІАМОДЕЛІЗМ авіамоделізм; ч.
(авіа... і моделізм)
конструювання і виготовлення авіамоделей з технічною або спортивною метою. АВІАМОДЕЛЬ авіамодель; ж.
(авіа... і модель)
зразок літального апарата, у тому числі й ракети, в зменшеному вигляді. АВІАПАРК авіапарк; ч.
(авіа... і парк)
наявний склад діючих літальних апаратів і тих, що перебувають у ремонті й резерві. АВІАПОШТА авіапошта; ж.
(авіа... і пошта)
перевезення кореспонденції повітряним шляхом; сама кореспонденція, що її доставляють літаками або вертольотами. АВІАСЕКСТАНТ (авіа... і секстант)
секстант, застосовуваний в авіації. АВІАТЕХНІКА авіатехніка; ж.
(авіа... і техніка)
галузь техніки, пов'язана з використанням для різних потреб літаків, вертольотів та інших літальних апаратів, а також їхніх двигунів, озброєння, … АВІАТОР авіатор; ч.
(фр.)
1. Пілот, льотчик, літун.
2. Спеціаліст, який займається польотами, авіацією.
2. Повітроплавець, аеронавт. АВІАЦІЯ авіація; ж.
(лат., птах)
1. Теорія і практика літання на апаратах, важчих за повітря (на відміну від аеронавтики), - літаках, вертольотах тощо.
2. Цивільний і військовий повітряний флот. АВІЗО авізо; с.
(іт., повідомлення)
1. фін. Письмове фінансове повідомлення про зміни у стані взаємних розрахунків, про переказ грошей, висилання товарів і т. ін.
2. військ., мор. Невелике … АВІЗУВАТИ авізувати
(іт.)
повідомляти клієнта про проведені бухгалтерією операції на його рахунку, посилати авізо.
Див. також:
авізо АВІСТА авіста; ж.
(іт., за пред'явленням)
напис на векселі, який засвідчує, що вексель може бути оплачений за пред'явленням або після певного часу, що минув від дня його пред'явлення.
Див. … АВІТАМІНОЗ авітаміноз; ч.
(гр., а... і вітаміни)
захворювання, зумовлене недостатністю або відсутністю того чи іншого вітаміну в харчах, які споживає людина.
| 