...ЕДР (гр., основа, бік, сторона)
кінцева частина назв многогранників, напр., гексаедр. ...ЕМІЯ (гр., кров)
у складних словах відповідає поняттю "захворювання крові"
лейкемія ...ЕНХІМА (гр., букв. - налите, тут - тканина)
у складних словах означає живу тканину, напр., паренхіма. ЕБЕРТИСТИ (фр.)
французькі революціонери періоду буржуазної революції кінця 18 ст., представники лівого крила якобінців. ЕБОНІТ ебоніт; ч.
(англ., від чорне дерево, з гр.)
твердий чорний, з блискучою поверхнею зламу матеріал, що його одержують вулканізацією гумової суміші з вмістом сірки від 25 до 50%. Широко … ЕБУЛІОСКОП ебуліоскоп; ч.
(гр.)
спиртомір, приладдям визначення вмісту алкоголю у речовині. ЕБУЛІОСКОПІЯ ебуліоскопія; ж.
(лат., киплю і ...скопія)
визначення підвищення температури кипіння розчину порівняно з температурою кипіння чистого розчинника за допомогою приладу - ебуліоскопа. ЕВІДЕНЦІЯ (лат.)
певність, певні відомості про щось. ЕВАКУАЦІЯ евакуація; ж.
(лат., від спорожнюю)
1. Виведення з місцевості, що перебуває під загрозою нападу ворога або стихійного лиха, з театру воєнних дій у тил населення, поранених, полонених, а … ЕВАЛЬВАЦІЯ евальвація; ж.
(фр., від ціна, вартість)
оцінювання, обчислення. ЕВАПОРАТОР (лат., випаровую)
прилад для випаровування, випаровувач. ЕВАПОРОМЕТР евапорометр; ч.
(лат., випаровую і ...метр)
прилад для вимірювання кількості води, що випаровується з поверхні водойм і грунту. ЕВГЕНОЛ евгенол; ч.
(гр., шляхетний, чудовий і ...ол)
органічна запашна речовина, складова частина гвоздичної олії, а також інших ефірних олій; застосовують у зуболікарській практиці як … ЕВДІАЛІТ евдіаліт; ч.
(гр., добре і схильний до розпаду)
мінерал класу силікатів, червоного або рожевого кольору. Руда цирконію. ЕВДІОМЕТР евдіометр; ч.
(гр., спокійний, чистий і ...метр)
прилад (товстостінна скляна трубка з впаяними двома платиновими дротиками) для дослідження газів, зокрема визначення за допомогою іскри … ЕВДЕМОНІЗМ евдемонізм; ч.
(гр., від щастя)
етичний принцип, який основою моральності вважає прагнення людини до щастя. ЕВЕКЦІЯ (лат., тут відхилення, від підіймаю)
одне з періодичних відхилень у русі Місяця під впливом сили тяжіння Сонця. ЕВЕНТУАЛЬНИЙ евентуальний
(лат., випадок)
можливий у якомусь випадку, за певних обставин; у кримінальному праві один з видів вини (Е. умисел), за якої особа, що вчинила злочин, передбачаючи можливість … ЕВКАЛІПТ евкаліпт; ч.
(гр., добре і вкритий)
рід австралійських деревних або кущових рослин родини миртових. Багато видів культивують. З листя добувають ефірну олію, деревина ціниться як … ЕВКОМІЯ евкомія; ж.
(гр., добре і камедь)
рід дерев'янистих рослин. Дико росте в Китаї. В Україні культивують. Листя, кора й корені містять гутаперчу. Препарати з кори Е. застосовують при … ЕВМЕНІДИ (гр.)
у давньогрецькій міфології - богині прокляття, кари й помсти; еринії. У римлян - фурії. ЕВОЛЬВЕНТА евольвента; ж.
(лат., розгортаючий)
крива, описувана вільним кінцем нерозтяжної нитки, що закріплена в певній точці даної кривої (еволюти) і намотується на цю криву. ЕВОЛЮТА еволюта; ж.
(лат., розгорнута)
плоска крива, що є основою для побудови за певним правилом іншої кривої - евольвенти.
Див. також:
евольвента ЕВОЛЮЦІЙНИЙ еволюційний
безперервний, поступовий, той, що розвивається поступово; Е-на теорія - вчення про історичний розвиток живої природи.
Див. також:
еволюція ЕВОЛЮЦІОНІЗМ еволюціонізм; ч.
філ.
Учення, за яким усе існуюче перебуває в процесі постійного розвитку, еволюції.
- вульгарний еволюціонізм
Див. також:
реформізм ЕВОЛЮЦІЯ еволюція; ж.
(лат., від розгортаю)
1. Поступовий розвиток предмета при збереженні його якості в процесі кількісних змін (на відміну від революції).
2. Процес зміни, розвитку, … ЕВПАТРИДИ (гр., люди шляхетного походження)
люди шляхетного походження, родова аристократія в Аттіці (Стародавня Греція), яка своє родове коріння виводила від різних героїв. ЕВРЕМІЯ (гр.)
1. Гармонійність, ритмічність, розмірність.
2. Рівномірність ритму в музиці, танці та у вимові. ЕВРИБІОНТНІ ОРГАНІЗМИ тварини, рослини, що можуть жити в різноманітних умовах навколишнього середовища.
Напр., бурий ведмідь живе в умовах холодного й теплого клімату, в сухих і вологих районах. ЕВРИБІОНТНИЙ (гр., поширений та існуючий)
біол.
повсюдно поширений.
- еврибіонтні організми ЕВРИБАТНИЙ (гр., просторий, широкий і глибина)
різноглибинний
- еврибатні тварини
Протилежне - стенобатний. ЕВРИГАЛІННІ ОРГАНІЗМИ (гр., поширений і сіль)
морські організми, що можуть жити в умовах значних коливань солоності води. ЕВРИКА еврика
(гр., я знайшов)
1. Вигук, який приписують грецькому вченому Архімеду, коли він відкрив основний закон гідростатики (закон Архімеда).
2. перен. Вигук радості з приводу вдалого … ЕВРИМІЯ (гр., гармонійність, ритмічність, розмірність)
рівномірність ритму в музиці, танці та у вимові. ЕВРИСТИКА евристика; ж.
(гр., знаходжу)
1. В античній філософії - сукупність прийомів навчання за допомогою навідних питань, теорія такої методики.
2. Наука, що вивчає творчу діяльність. ЕВРИТМІЯ евритмія; ж.
(гр.)
1. Гармонійність, ритмічність, розмірність.
2. Рівномірність ритму в музиці, ганці та у вимові.
Інша назва - евремія. ЕВРИФАГІЯ еврифагія; ж.
(гр., широкий і ...фагія)
живлення тварин найрізноманітнішою їжею рослинного й тваринного походження. ЕВТЕКТИКА евтектика; ж.
(гр., легкоплавкий, швидкорозчинний)
суміш двох (або кількох) речовин у такому співвідношенні, за якого температура плавлення її нижча, ніж температура плавлення суміші цих … ЕВТЕРПА (гр.)
у давньогрецькій міфології - одна з дев'яти муз, покровителька музики. ЕВФЕІЗМ (гр.)
риторична фігура, що полягає у заміні слів з грубим або непристойним змістом чи забарвленням на слова і вирази, які виражають цей зміст у пом'якшеній формі або завуальовано … ЕВФЕМІЗМ евфемізм; ч.
(гр., пом'якшений вираз)
заміна слів з грубим або непристойним змістом чи забарвленням на слова й вирази, які виражають цей зміст у пом'якшеній формі або … ЕВФОНІЯ евфонія; ж.
(гр., милозвучність)
1. Гармонійний добір звуків у тексті художнього твору.
2. Уникання в мові нехарактерних для неї сполучень звуків; доброзвучність, милозвучність. ЕВФУЇЗМ евфуїзм; ч.
(англ., гр., витончений, стрункий)
1. Витончений, стрункий.
2. Пишномовність, а також манерний, бундючний стиль, вишуканість, надуманість, штучність стилю. ЕГІДА егіда; ж.
(гр., шкіра кози)
1. В давньогрецькій міфології (за Гомером) щит, який виготовив Гефест і потрясаючи яким Зевс наводив жах на ворогів. У післягомерівський період Е. - демон, … ЕГІРИН егірин; ч.
мінерал класу силікатів, зеленого, чорного кольору з скляним блиском. Від імені ісландського міфічного бога моря Егіра. ЕГАЛІТАРИЗМ егалітаризм; ч.
(фр., зрівнялівка, від рівність)
різновидність утопічного соціалізму, що проповідує зрівняльний розподіл засобів виробництва між дрібними приватними власниками і … ЕГАЛІТАРНИЙ егалітарний
(фр., від рівність)
зрівняльний, рівний, рівноправний. ЕГО (лат.)
я.
Див. також:
егоїзм,
еготизм,
егоцентризм ЕГОЇЗМ егоїзм; ч.
(фр., від лат., я)
моральний принцип і риса характеру, що полягає у нехтуванні інтересами суспільства й інших людей заради особистих інтересів.
Див. також:
его ЕГОЇСТ егоїст; ч.
(фр.)
людина, що ставить над усе особисті інтереси.
Див. також:
его ЕГОТИЗМ еготизм; ч.
(фр., самозакоханість, від лат., я)
переоцінення своєї особи, самозакоханість. ЕГОФУТУРИЗМ егофутуризм; ч.
(лат., я і футуризм)
одна з течій мистецтва, що виявилася, зокрема, в поезії початку 20 ст.
Див. також:
футуризм ЕГОЦЕНТРИЗМ егоцентризм; ч.
(лат., я і центр)
1. Суб'єктивно-ідеалістичний філософський та моральний принцип, за яким індивідуум, особистість вважається центром Всесвіту.
2. Негативна риса … ЕГРЕТ (фр., гребінь, султан)
перо або інша подібна прикраса на жіночому капелюшку. ЕГРЕТКА (фр.)
перо або інша подібна прикраса на жіночому капелюшку; егрет. ЕГУТЕР егутер; ч.
(фр., від витискати)
валик папероробної машини, яким вирівнюють поверхню паперового полотна й частково витискають з нього воду; ним також видавлюють на папері водяні знаки. ЕДІП Едіп; ч.
(гр.)
1. У давньогрецькій міфології цар м. Фів, що зумів розгадати три загадки потвори сфінкса, яких ніхто до нього розгадати не міг.
2. перен. Мудра людина, що вміє розплутати … ЕДАФОН едафон; ч.
(гр., грунт, земля)
сукупність усіх живих істот, шо живуть у грунті. ЕДДА (ісл.)
назва двох пам'яток скандинавської епічної літератури 13 ст. ЕДЕЛЬВЕЙС едельвейс; ч.
(нім., від благородний і білий)
рід багаторічних трав'янистих рослин родини складноцвітих. Поширені у горах Європи і Азії. Вирощують як декоративну рослину.
Інша назва - … ЕДЕМ едем; ч.
(давньоєвр., рай)
1. За біблійною легендою, земний рай, місцеперебування людини до гріхопадіння.
2. перен. Благодатний куточок Землі. ЕДИКТ едикт; ч.
(лат., від оголошую)
1. У Стародавньому Римі заява, що містила програму діяльності магістрату або службової особи (претора, консула).
2. Особливо важливий указ імператора чи … ЕДИКУЛА едикула; ж.
(лат., від кімната, будівля)
невелика декоративна будівля або деталь її (напр., віконний наличник) у вигляді двох колон, що підтримують фронтон. ЕДИЛ (лат.)
у Давньому Римі - молодша посадова особа, помічник народного трибуна, наглядач плебейського архіву і скарбниці в храмі Церери. З 367 до н. е. до пари плебейських Е. додали пару Е. … ЕДИЛИТЕТ (лат.)
у Давньому Римі — другий ступінь в списку урядових посад.
Див. також:
едил ЕДИФІКАТОРИ (лат., будівник)
основні рослини, що визначають будову та видовий склад рослинного угруповання. ЕДОМЕТР педометр; ч.
(гр.)
прилад для вимірювання стислості грунту. ЕЖЕКТОР ежектор; ч.
(фр., викидаючий, від лат., кидаю)
струминний насос для відсмоктування (при значному розрідженні) рідин, газів, пари або сипких тіл. ЕЗЕРИН езерин; ч.
(англ.)
те саме, що й фізостигмін. ЕЗЕРФОЛЬ барвиста плівка для тиснення на палітурках. ЕЗОПІВСЬКА МОВА замасковане висловлювання думок. Від імені давньогрецького байкаря Езопа. ЕЗОТЕРИЧНИЙ езотеричний
(гр., внутрішній)
той, що містить внутрішній, глибинний або таємний, прихований смисл.
Протилежне - екзотеричний.
- езотеричне знання
Див. також:
екзотеричний ЕЗОФАГОСКОП езофагоскоп; ч.
(гр., стравохід і ...скоп)
прилад (трубка з оптичною й освітлювальною системами), що його вводять через рот у стравохід для його дослідження. ЕЗОФАГОСКОПІЯ езофагоскопія; ж.
огляд стравоходу за допомогою езофагоскопа. ЕЙДЕТИЗМ ейдетизм; ч.
(гр., вид, вигляд)
психол. здатність відтворювати надзвичайно яскравий наочний образ предмета через тривалий час після припинення його дії на органи чуттів. ЕЙЗЕНАХЦІ члени соціал-демократичної робітничої партії Німеччини, створеної в 1869 р. на з'їзді в м. Ейзенаху. У своїй діяльності керувалися положеннями марксизму. В 1875 р. об'єдналися з … ЕЙКОМІЯ рід дерев'янистих рослин. Дико росте в Китаї. В Україні культивують. Листя, кора й корені містять гутаперчу. Препарати з кори Е. застосовують при лікуванні гіпертонії.
Інша назва - евкомія. ЕЙКУМЕНА ейкумена; ж.
(гр., вся земля, від населяю)
1. За уявленням давніх греків, населена територія Землі з Елладою в центрі.
2. Сукупність населених людиною областей Землі.
Інша назва - … ЕЙНШТЕЙНІЙ ейнштейній; ч.
штучно одержаний радіоактивний хімічний елемент, символ Es, ат. н. 99; належить до актиноїдів.
Від прізвища німецького фізика А. Ейнштейна. ЕЙРЕ Ейре; с.
розмінна монета Ісландії, 1/100 ісландської крони. ЕЙФОРІЯ ейфорія; ж.
(гр., добре і переношу)
стан не виправданого об'єктивними умовами піднесеного настрою хворого (відчуття радості, безтурботність); спостерігається при деяких психічних … ЕКІВОК еківок; ч.
(фр., від лат., двозначний)
1. Двозначність.
2. Натяк на щось, викрут. ЕКІПІРОВКА екіпіровка; ж.
(фр., споряджувати)
спорядження, поповнення; все необхідне для того, щоб екіпірувати когось або щось. ЕКІПАЖ екіпаж; ч.
(фр.)
1. Ресорний візок.
2. Особовий склад, який обслуговує корабель, літак, танк.
3. Берегова військова частина(флотський Е.), що служить для поповнення флотських команд. ЕКАРТЕ (фр.)
азартна гра у карти. ЕКАУГАНТ (лат., фін.)
фахівець у галузі фінансів і бухгалтерії: фінансист-бухгалтер. ЕКВІВАЛЕНТ еквівалент; ч.
(лат.)
1. Рівноцінне, рівносильне, рівнозначне; предмет або кількість, що відповідає іншим предметам або кількостям, може змінювати або виражати їх.
2. Товар, що виражає … ЕКВІВАЛЕНТНИЙ еквівалентний
рівносильний, рівнозначний, рівноцінний, однаковий за величиною
- еквівалентний обмін ЕКВІЛІБРИСТ еквілібрист; ч.
(лат., зрівноважений, горизонтальний)
1. Цирковий артист, який займається еквілібристикою.
2. перен. Надзвичайно хитра, спритна людина.
Див. також:
акробат ЕКВІЛІБРИСТИКА еквілібристика; ж.
(лат., рівновага)
1. Жанр циркового мистецтва, заснований на вмінні виконавця робити складні акробатичні вправи, зберігаючи рівновагу при нестійких положеннях тіла (на … ЕКВІЛІНЕАРНІСТЬ еквілінеарність; ж.
(лат., рівний і лінійний)
1. Рівнорядковість.
2. Вимога, згідно з якою у віршованому перекладі має бути така сама кількість рядків, як в оригіналі. ЕКВІПОЛЕНТНІСТЬ (лат., рівносильний, рівнозначний)
рівносильний, рівнозначний; у логіці - збіг за значенням при можливій відмінності за смислом. ЕКВІПОТЕНЦІАЛЬНИЙ еквіпотенціальний
(лат, рівний, однаковий і потенціальний)
однаковий з чимсь щодо величини потенціалу; Е-на поверхня - поверхня, в усіх точках якої однаковий потенціал. ЕКВІРИТМІЯ еквіритмія; ж.
(лат., рівний і ритм)
якнайточніше додержання перекладачем ритмічних особливостей кожного окремого вірша оригіналу. ЕКВАТОР екватор; ч.
(лат., рівнодільник)
Окружність.
- географічний екватор - лінія перетину земної кулі площиною, що проходить через центр Землі, перпендикулярно до осі її обертання; поділяє … ЕКВАТОРІАЛ екваторіал; ч.
(фр., від лат., рівнодільник)
лінзовий або дзеркальний телескоп на установці, що має дві осі обертання, одна з яких паралельна осі обертання Землі, а друга перпендикулярна … ЕКВАТОРІАЛЬНИЙ екваторіальний
той, що належить до екватора; розміщений близько до екватора; E-ні координати небесних світил - кути, що визначають положення небесних світил щодо площини небесного … ЕКЕР екер; ч.
(фр., кутомір, від лат., роблю чотирикутним)
геодезичний інструмент для побудови на місцевості кутів певної величини, здебільшого 90°, 45°. ЕКЗАЛЬТАЦІЯ екзальтація; ж.
(лат., від дуже високий)
збуджений стан, надмірна захопленість, У психіатрії - стан збудження без потьмарення свідомості. ЕКЗАМЕН екзамен; ч.
(лат., зважування, досліджування, випробування)
перевірка, іспит з якого-небудь навчального предмета. ЕКЗАНТЕМА екзантема; ж.
(гр., від квітну)
шкірний висип. Виникає внаслідок впливу на шкіру фізичних, хімічних, біологічних факторів, при функціональному розладі нервової системи, при інфекційних … ЕКЗАРАЦІЯ екзарація; ж.
(лат., від виорюю)
руйнування гірських порід сповзаючим глетчерним льодовиком. ЕКЗАРХ екзарх; ч.
(гр., керівник)
1. У Стародавній Греції - глава жерців при храмі.
2. У візантійській імперії - намісник імператора, правитель обласіт.
3. У православ'ї - глава церковної … ЕКЗЕГЕЗА екзегеза; ж.
(гр., викладення, роз'яснення, вказівка)
1. Філологічне тлумачення літературних текстів, переважно античних; викладення, роз'яснення, вказівка.
2. Роз'яснення й тлумачення … ЕКЗЕГЕТИ (гр., керівник, наставник, тлумач)
1. У Стародавній Греції - тлумачі оракулів, іноді законів і звичаїв.
2. Починаючи з александрійської епохи - філологи, які займалися екзегезою, пізніше … ЕКЗЕГЕТИКА екзегетика; ж.
(гр., той, що пояснює)
1. Правила і прийоми екзегези.
2. Розділ богослів'я, який займається тлумаченням біблейних текстів.
Див. … ЕКЗЕКВАТУРА екзекватура; ж.
(лат., виконую)
1. у міжнародному праві - документ про визнання консула урядом країни, в яку він призначений, і про надання йому дозволу виконувати консульські … ЕКЗЕКУЦІЯ екзекуція; ж.
(лат., виконання, покарання)
1. Тілесне покарання.
2. юр. У праві - добровільне чи примусове виконання рішень судових і адміністративних органів. ЕКЗЕМА екзема; ж.
(гр., висип)
запальне захворювання шкіри, що виникає переважно як алергійна реакція у відповідь на діяння різних зовнішніх та внутрішніх факторів.
Див. також:
алергія ЕКЗЕМПЛІФІКАЦІЯ екземпліфікація; ж.
(лат., взірець, зразок і ...фікація)
з'ясування чогось методом прикладів, підтвердження документами. ЕКЗЕМПЛЯР екземпляр; ч.
(лат., зразок, приклад)
1. Зразок з числа подібних речей.
2. Представник якогось роду - тварин, рослин тощо.
3. перен. Особа, яка відзначається дивними, негативними рисами. ЕКЗЕРСИС екзерсис; ч.
(фр., від лат, вправа)
музнчний твір, призначений для тренування техніки виконання. ЕКЗИНА екзина; ж.
(гр., зовні)
зовнішня оболонка у пилкових зерен квіткових та спорових рослин. ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ екзистенціалізм; ч.
(лат., існування)
існування; течія й сучасній філософії, що вважає реальним лише існування людини та її переживань. ЕКЗИСТЕНЦІЯ (лат., від існую)
1. Існування, життя.
2. Основна категорія екзистенціалізму, яка означає внутрішнє буття людини, те неопізнаванне, ірраціональне в людському "Я", внаслідок чого людина є … ЕКЗО... (гр., зовні, поза)
префікс, що означає "зовні", "поза чимсь". ЕКЗОБІОЛОГІЯ (екзо... та біологія)
те саме, що й астробіологія. ЕКЗОГАМІЯ екзогамія; ж.
(екзо... і ...гамія)
за первіснообщинного ладу звичай, який забороняв шлюби між членами однієї родової групи, фратрії.
Протилежне - ендогамія. ЕКЗОГЕННЕ ЖИВЛЕННЯ складова частина обміну речовин. Пов'язане з надходженням поживних речовин до шлунково-кишкового тракту людини чи тварин. ЕКЗОГЕННИЙ екзогенний
(гр.)
зумовлений зовнішніми причинами; Е-ні процеси - процеси, що відбуваються на поверхні Землі та в її приповерхневих шарах (вивітрювання, ерозія, діяльність льодовиків, … ЕКЗОДЕРМА екзодерма; ж.
(екзо... і ...дерма)
шар клітин під покривною тканиною коренів рослин (епіблемою).
Див. також:
епіблема ЕКЗОКРИННИЙ екзокринний
(екзо... і гр., відділяю)
зовнішньо-секреторний; Е-ні залози тварин і людини - залози, що виділяють продукти своєї діяльності на поверхню тіла або в його порожнини (слинні, … ЕКЗОРТИ (гр.)
релігійні вправи з вивчення Біблії у католиків. ЕКЗОРЦИЗМ (лат.)
заговори, замовляння, заклинання злих духів. ЕКЗОСМОС екзосмос; ч.
(екзо... і осмос)
просочування рідин і розчинених речовин з клітини в зовнішнє середовище. ЕКЗОСФЕРА екзосфера; ж.
(екзо... і сфера)
зовнішня оболонка земної атмосфери, починається з висоти близько 1000 км, переходить у міжпланетний простір. ЕКЗОТЕРИЧНИЙ екзотеричний
(гр., зовнішній)
загальнодоступний, призначений для публічного викладу.
Протилежне - езотеричний. ЕКЗОТЕРМІЧНИЙ екзотермічний
(екзо... і термічний)
той, що віддає тепло; Е-ні реакції - хімічні реакції, під час яких виділяється тепло
(напр., горіння). ЕКЗОТИ (гр., чужий, іноземний)
рослини або тварини, ввезені з інших країн у райони, де їх раніше не було. Коли Е. набувають великого поширення в місцевій флорі і фауні, їх перестають так називати. ЕКЗОТИКА екзотика; ж.
(гр., чужий, іноземний)
дивні, незвичні, з погляду людей даної країни, особливості природи, звичаїв, мистецтва віддалених країн. ЕКЗОТИЧНИЙ екзотичний
(гр.)
1. Той, що стосується екзотики, виходить за межі звичного.
2. перен. Химерний, дивовижний, незвичайний. ЕКЗОТОКСИНИ (екзо... і токсини)
токсини, що виділяються мікробами в середовище, що їх оточує
(напр., токсини дифтерійної палички). ЕКЗОТРОФНИЙ (екзо... і ...трофний)
той, що стосується паразитичних організмів, які живуть на поверхні організму-живителя. ЕКЗОФТАЛМ (екзо.. . і гр., око)
випинання очного яблука з орбіти; спостерігається при зміні форми очного яблука, базедовій хворобі, при утворенні пухлин позаду ока тощо. ЕКЛІМЕТР екліметр; ч.
(гр., відхід і ...метр)
у топографії - прилад, за допомогою якого приблизно визначають кут нахилу лінії місцевості до горизонту. ЕКЛІПТИКА екліптика; ж.
(гр., затемнення)
1. Велике коло небесної сфери, по якому відбувається видимий річний рух Сонця, або коло, утворюване перерізом цієї сфери площиною земної орбіти.
2. … ЕКЛАМПСІЯ еклампсія; ж.
(гр., блиск, від спалахую)
захворювання, пов'язане з вагітністю й родами; належить до групи токсикозів вагітності. Спричиняється порушенням обміну речовин у вагітних і … ЕКЛЕЗІЯ (гр.)
1. Загальні збори, громада.
2. Народні збори в демократичних державах Стародавньої Греції. ЕКЛЕКТИЗМ еклектизм; ч.
(гр., той, що вибирає)
1. Напрям в античній філософії 2 ст. до н. е.- 2 ст. н. е., для якого характерні поєднання елементів різних філософських систем і тенденція до … ЕКЛЕКТИК еклектик; ч.
(гр., той, що вибирає)
особа, яка безпринципно поєднує суперечливі несумісні погляди, стилі.
Див. також:
еклектика ЕКЛЕКТИКА еклектика; ж.
(гр., той, що вибирає)
1. Напрям в античній філософії 2 ст. до н. е.- 2 ст. н. е., для якого характерні поєднання елементів різних філософських систем і тенденція до … ЕКЛЕР еклер; ч.
(фр.)
заварне тістечко з кремом усередині. ЕКЛЕСІЯ (гр.)
1. Загальні збори, громада.
2. Народні збори в демократичних державах Стародавньої Греції.
Інша назва - еклезія.
| 