В'ЮК в'юк; ч.
(тюрк.)
тороки, ладунок, вантаж на тварині. В'ЮЧИТИ в'ючити
(тюрк.)
приторочувати, ладувати щось на тварину. ВІАДУК віадук; ч.
(фр., від лат., шлях, дорога і веду)
мостова споруда, якою дорогу переводять через глибокий яр, балку, ущелину.
Див. також:
акведук,
дюкер,
естакада ВІАНДОТ віандот; ч.
м'ясна й несуча порода курей, виведена в США. Від назви північно-американського племені індіанців. ВІБРІОЗ інфекційне захворювання сільськогосподарських тварин, спричинюване бактеріями, що належать до вібріонів.
Інша назва - вібріонний аборт. ВІБРІОНИ (фр., від лат., звиваюсь)
рід неспороносних бактерій, що мають форму короткої спірально зігнутої палички з джгутиками. Холерний В. спричинює в людини холеру. ВІБРАТО вібрато
(іт., від коливатися)
спосіб виконання у грі на струнних (особливо смичкових) інструментах і в співі. В. досягають коливанням пальця лівої руки на струні або зв'язок голосового … ВІБРАТОР вібратор; ч.
(лат., тремчу, коливаюсь)
1. Будь-яка система (маятник, коливальний контур), що збуджує коливання.
2. Пристрій, що стрясає тіла, які дотикаються до нього, рухома частина … ВІБРАЦІЯ вібрація; ж.
(лат., коливання, дрижання)
механічні коливання пружних тіл. ВІБРИСИ (лат., від коливаюсь, звиваюсь)
чутливі волоски, що є в більшості ссавців і служать додатковими органами дотику. ВІБРО... (лат., коливаю(сь))
у складних словах вказує на зв'язок з поняттям вібрація. Віброграф ВІБРОІЗОЛЯЦІЯ віброізоляція; ж.
(вібро... та ізоляція)
захист споруд, машин та інших об'єктів від шкідливих механічних коливань. Для В. застосовують амортизатори, прокладки тощо. ВІБРОМЕТР віброметр; ч.
(вібро... і ...метр)
прилад для вимірювання механічних коливань тіл. ВІБРОСКОП віброскоп; ч.
(вібро... і ...скоп)
прилад для спостереження механічних коливань тіла. ВІБРОСТЕНД (вібро... і стенд)
установка для випробування машин, апаратів, приладів на вібрацію. ВІБРОФОН віброфон; ч.
(вібро... і ...фон)
ударній інструмент вібруючого звучання. ВІБРОШТАМПУВАННЯ (вібро... і штампування)
формування залізобетонних конструкцій і виробів з бетону вібрацією і тиском штампів. ВІВІПАРІЯ (лат., живо-рідний, від живий і народжую)
живородіння. ВІВІПАРИ (лат.)
живородні тварини; живородіння. ВІВІСЕКЦІЯ вівісекція; ж.
(лат., живий і розтин)
розтин тіла під час дослідів на живих тваринах. ВІВАРІЙ віварій; ч.
(лат., від живий)
приміщення для утримання тварин з навчальною або експериментальною метою. ВІВАТ віват
(лат., букв. - хай живе)
1. Заздравний або схвальний вигук у деяких народів.
2. Форма урочистого співу, поширена в 18 ст. і виконувана здебільшого хором. ВІВАЧЕ (іт., букв. - повний життя)
муз. швидкий темп, середній між алеґро й престо.
Див. також:
алеґро,
престо ВІВЕРА вівера; ж.
(лат., тхір)
рід хижих ссавців. Поширені в Африці й Азії. Мають залози, що виробляють секрет, з мускусним запахом (цибетин), заради якого є об'єктом полювання.
Інша назва - … ВІВТАР вівтар; ч.
(лат., букв. - підвищення)
1. У давніх народів місце для жертвоприношень, жертовник.
2. Східна підвищена частина християнського храму, призначена для відправлення служби. ВІГІЛЬНІСТЬ (лат., пильний, уважний)
психол. здатність зосередити увагу на нових враженнях, пильність. ВІГОНЬ вігонь; ж.
(фр., від ісп.)
1. Тварина роду лама родини верблюдових. Поширена у високогір'ї Анд. Об'єкт мисливства.
Інша назва - вікунья.
2. Вовна цієї тварини.
3. Прядиво з суміші … ВІДЕО... (лат., дивлюсь, бачу)
в складних словах вказує на приналежність поняття до зображення телевізійних, радіолокаційних та інших складних електричних сигналів на екрані електроннопроменевої … ВІДЕОГРАМА (лат.)
матеріальний об'єкт, на якому закріплено відеозапис. ВІДЕОМАГНІТОФОН відеомагнітофон; ч.
(лат.)
апарат для запису і відтворення зображення і звукового супроводу телевізійних передач. ВІДЕОРЕКОРДЕР (англ., від лат., бачу й англ., записувати, реєструвати)
прилад для записування передач телебачення на магнітну стрічку. ВІДЕОСИГНАЛ відеосигнал; ч.
(відео... і сигнал)
електричний сигнал, призначений для створення зображення. ВІДЕОТЕЛЕФОН (лат.)
різновид зв'язку, коли абоненти не тільки чують, а й бачать один одного. ВІДЕОФОНОГРАМА (лат.)
магнітна стрічка, кінострічка зі звуко- і відеозаписом. ВІДИКОН (від(ео)... і гр., зображення)
заст.
передавальна телевізійна трубка, що діє залежно від зміни електричного опору фоточутливого шару під впливом світла.
Застосовувалоь раніше у … ВІЗІЯ візія; ж.
(лат.)
видіння, примара. ВІЗА віза; ж.
(фр., від лат., побачений, переглянутий)
1. Позначка, зроблена службовою особою на документі, що свідчить про його вірогідність або надає йому юридичної сили.
2. Позначка на … ВІЗАВІ візаві; ч. або ж.
(фр., віч-на-віч)
1. Супротивник; підопічний.
2. Той, хто сидить або стоїть навпроти. ВІЗЕРУНОК візерунок; ч.
(нім.)
1. Портрет, малюнок людини чи речі.
2. Він'єта. ВІЗИР візир; ч.
(1)
(нім., забрало, приціл)
1. Прицільне пристосування з прорізом.
2. Прилад, що його прикріплюють до фото- або кіноапарата, щоб визначити межі зображення (кадру).
3. Прилад, … ВІЗИРКИ (нім., приціл)
прилади, за допомогою яких визначають зміну профілю залізничного полотна. ВІЗИТ візит; ч.
(фр., від лат., відвідую)
відвідання кого-небудь, переважно офіційне. ВІЗИТАЦІЯ візитація; ж.
(лат.)
1. Огляд, ревізія установи.
2. Огляд хворих.
3. Перевірка іноземних кораблів. ВІЗИТКА візитка; ж.
(фр.)
1. Різновид сюртука із заокругленими полами.
2. Картка з прізвищем, ім'ям, по батькові, адресою, місцем роботи, номером телефону і т. ін. ВІЗОРІЙ (лат., зір)
рухома дерев'яна вилка, за допомогою якої притискають оригінал до тенаклю і вказують на рядок, що його набирають.
Інша назва - дивізорій. ВІЗУАЛІЗМ (лат., зоровий)
прийом у мистецтві, метою якого є викликання зорових вражень (руху поверхні, мигтіння, світіння). ВІЗУАЛЬНИЙ візуальний
(лат.)
спостережуваний неозброєним оком або за допомогою оптичного приладу
- візуальний вимірювальний прилад ВІЗУВАТИ візувати
(фр.)
1. Ставити візу (на документі, паспорті).
2. Наводити геодезичний чи астрономічний інструмент на обрану точку за допомогою візира (4). ВІЙСЬКОВИЙ КОМІСАРІАТ (військомат) місцевий орган (районного і областного рівня) Міністерства оборони, що відає обліком і призовом військовозобов'язаних. ВІЙТ війт; ч.
(нім.)
1. У старовину в Україні - голова міської управи чи колегії суддів.
2. Голова сільської громади в Галичині. ВІКІНГИ (старосканд.)
1. Учасники морських походів скандинавів у кінці 8 - середині 11 ст. У Київській Русі їх називали ще варягами, у західній Європі - норманами.
2. Стародавні скандинавські … ВІКАЛІН лікарський препарат; в'яжучий, протикислотннй та помірно проносний засіб. ВІКАРІЙ вікарій; ч.
(лат., заступник)
1. Правитель адміністративного округу в Римській імперії.
2. Заступник або помічник архієрея в православній церкві, єпископа, священика - в католицькій. ВІКАРУЮЧИЙ (лат., заступник)
заміщуючий; В-і види - споріднені види рослин або тварин, поширені в різних ареалах або в межах одного ареалу, проте в різних екологічних умовах.
Див. також:
екологія ВІКАСОЛ (ві(тамін) К й лат., розчин)
водорозчинний препарат вітаміну К, що його застосовують для боротьби з кровотечами. ВІКОНТ віконт; ч.
(фр., від лат., букв. - заступник графа)
1. У Франкській державі Каролінгів - заступник графа (посадова особа).
2. В країнах Західної Європи - дворянський титул (нижчий за … ВІКТИМОЛОГІЯ (лат., жертва і ...логія)
галузь кримінології, яка досліджує психологічні й моральні особливості особи. ВІКТОРІЯ Вікторія; ж.
(лат.)
1. В давньоримській міфології богиня перемоги.
2. Рід багаторічних водяних трав'янистих рослин родини лататтєвих. Поширені в тропіках Південної Америки. Мають великі … ВІКТОРЛАЙН набірна рядковідливна машина. За конструкцією близька до лінотипа. ВІЛА віла; ж.
(лат.)
русалка у сербів. ВІЛАЙЄТ (тюрк., від араб., ва-лійя - управляти)
адміністративно-територіальна одиниця в Туреччині.
Див. … ВІЛАНИ (лат., від садиба, маєток)
категорія феодально залежних селян у країнах Західної Європи за середньовіччя, у Франції, Німеччині, Італії - особисто вільні селяни, які за землю відбували … ВІЛЕМІТ мінерал класу силікатів, безбарвний, іноді зеленувато-жовтого або червонуватого кольору. Руда цинку. Використовують також при виготовленні флуоресціюючих екранів. Від імені голландського … ВІЛЛА вілла; ж.
(лат., сільський будинок, маєток)
1. В Стародавньому Римі сільська садиба.
2. Комфортабельний будинок з парком або садом в околицях міста або в курортній місцевості. ВІЛЛАНЕЛА (іт., пісенька)
італійська, переважно неаполітанська, пісня багатоголосого складу. ВІЛЛАНИ (лат.)
середньовічна назва кріпаків. ВІЛТ (англ., в'янути)
хвороби рослин, спричинювані здебільшого грибами з родів вертицилій (вертицильозний В., або вертицильоз) та фузарій (фузаріозний В., або фузаріоз). Призводить до в'янення, … ВІМПЕРГ вімперг; ч.
(нім.)
високий шпилястий декоративний фронтон, що завершує портали й віконні отвори готичних будівель. ВІНІЛ вініл; ч.
(лат., вино і гр., сировина)
одновалентний залишок (радикал) етилену.
Див. також:
валентність,
етилен ВІНІЛІН вінілін; ч.
(лат.)
мед.
лікарський препарат.
Застосовують при фурункулах, карбункулах, трофічних виразках, опіках, запальних захворюваннях.
Інша назва - бальзам Шостаковського. ВІНІЛАЦЕТАТ вінілацетат; ч.
(вініл і ацетат)
хім.
органічна сполука, вініловий ефір оцтової кислоти, безбарвна рідина з ефірним запахом. Продукти полімеризації вінілацетату (напр., полівінілацетат) … ВІНІЛАЦЕТИЛЕН вінілацетилен; ч.
(вініл і ацетилен)
хім.
органічна сполука, ненасичений вуглеводень, газ, легко зріджується в безбарвну рідину.
Застосовують як сировину у виробництві синтетичних … ВІНІЛХЛОРИД вінілхлорид; ч.
(вініл і хлориди)
хім.
органічна сполука, безбарвний газ з слабким запахом хлороформу.
Застосовують у виробництві синтетичних смол. ВІНІПЛАСТ вініпласт; ч.
(віні(л) іпласт(маса))
жорсткий термопластичний матеріал, основою якого є полівінілхлорид.
Застосовують у хімічній промисловості, будівництві. ВІНІПОР (здогадне від вініл і ...пор)
пластмаса на основі полістиролу. ВІНДЗЕЙЛЬ (гол., вітер і парус)
переносний нагнітальний вентилятор у вигляді довгого парусинового рукава із вставленими обручами; служить для вентиляції внутрішніх приміщень судна. ВІНДИКАЦІЯ віндикація; ж.
(лат., від за'хищаю, заявляю претензію, вимагаю)
в цивільному праві позов власника про вилучення його майна з чужого незаконного володіння. ВІНДИКУВАТИ (лат.)
1. Домагатися повернення власності, претендувати на щось.
2. Приписувати щось виключно собі. ВІНДРОТОР віндротор; ч.
(англ., вітер і ротор)
різновид вітряного двигуна. ВІНДРОУЕР віндроуер; ч.
(англ., від вітер і ротор)
жниварка комбайна, яку іноді застосовують для роздільного збирання сирих або недозрілих хлібів, що їх залишають у рядах для досушування чи … ВІНЕГРЕТ вінегрет; ч.
(фр., від оцет)
1. Холодна страва з дрібно нарізаних овочів, іноді з добавкою яєць, м'яса, риби, заправлена олією, оцтом.
2. перен. суміш різних предметів або понять. ВІНКЕЛЬ (нім., кут)
столярний косинець з кутом 90°. ВІНКОР рефлексний спосіб копіювання; застосовують для цього целулоїдні плівки з нанесенням на них колоїдного світлочутливого шару. ВІНЧЕСТЕР вінчестер; ч.
система рушниць. Від назви м. Вінчестера в Англії. ВІНЬЄТКА віньєтка; ж.
(фр., від виноград)
графічна прикраса в книжках та інших друкованих виданнях. ВІОЛА Віола
(іт.)
загальна назва струнних смичкових інструментів, поширених у середні віки в романських країнах. ВІОЛОНЧЕЛЬ віолончель; ж.
(іт., зменш. від контрабас)
струнний смичковий музичний інструмент басово-тенорового регістру. ВІПЕР (англ., від бити, перекидати)
перекидач рудних вагонеток. ВІПРАТОКС (лат., гадюка, змія і отрута)
мед.
лікарський препарат (мазь) із зміїної отрути.
Застосовують при ревматизмі, артриті, ішіасі тощо. ВІРА! (іт., повертати)
командне слово, що означає: підіймай! вибирай! ВІРАЖ віраж; ч.
(фр., від повертатися, змінювати забарвлення)
1. Поворот.
2. Фігура пілотажу.
3. Ділянка шляху на повороті автомобільної дороги, на закругленні велотрека тощо.
4. Розчин для … ВІРАЖ-ФІКСАЖ віраж-фіксаж; ч.
розчин солей, який надає стійкості фотовідбиткові і змінює його забарвлення. ВІРГАЦІЯ (лат., гілка)
розгалуження
- віргація складок ВІРЕМЕНТ (фр., повертання)
фін.
операція банків; перерахування певної суми з поточного рахунку однієї особи на поточний рахунок іншої. ВІРИЛІЗМ (лат., чоловічий)
поява у жінок вторинних чоловічих статевих ознак
(напр., вусів). ВІРТУАЛЬНИЙ віртуальний
(лат., сильний, здібний)
можливий; той, що може або має проявитися
- віртуальні переміщення ВІРТУОЗ віртуоз; ч.
(іт., від лат., доблесть, талант)
1. Виконавець, який досконало володіє технікою свого мистецтва.
2. перен. Людина, що досягла в роботі високої майстерності. ВІРТУОЗНИЙ віртуозний
(іт.)
майстерний, досконалий. ВІРУЛЕНТНІСТЬ вірулентність; ж.
сукупність властивостей мікроорганізмів, що визначає характер і силу їхньої хвороботворної дії. ВІРУЛЕНТНИЙ вірулентний
(лат., отруйний)
хвороботворний, здатний викликати інфекційні захворювання (про мікроби). ВІРУСИ (лат., отрута)
збудники інфекційних захворювань рослин, тварин і людини, які розвиваються лише в живих клітинах і мають надзвичайно дрібні розміри, проходять через бактеріальні фільтри. … ВІРУСОЛОГІЯ вірусологія; ж.
(віруси і ...логія)
наука про віруси. ВІРШУВАТИ віршувати
(нім.)
поздоровляти, вітати. ВІСКІ віскі; с.
(англ.)
назва горілки з ячменю в Англії й Америці. ВІСКОЗА віскоза; ж.
(лат., клейкий, в'язкий, від клей)
концентрований розчин ксантогенату целюлози (продукту хімічної обробки деревної целюлози) в розведеному розчині їдкого натру.
Застосовують … ВІСКОЗИМЕТР віскозиметр; ч.
(лат., в'язкий і ...метр)
прилад для визначення в'язкості. ВІСКОЗИМЕТРІЯ віскозиметрія; ж.
(лат., в'язкий і ...метрія)
сукупність методів вимірювання в'язкості. ВІСКОЗИН віскозин; ч.
(лат., клейкий)
мінеральне в'язке мастило.
Застосовують для змащування циліндрів парових машин. ВІСМУТ вісмут; ч.
(нім.)
хімічний елемент, символ Ві, ат. н. 83; сріблясто-рожевий метал.
Застосовують для виготовлення легкоплавких сплавів, у ядерних реакторах як теплоносій, сполуки В. - в … ВІСМУТИН вісмутин; ч.
мінерал класу сульфідів, сірчистий вісмут; непрозорий, сріблясто-білий з металічним блиском. Вісмутова руда. ВІСОН вісон; ч.
(гр.)
старовинна дорога тонка тканина пурпурного кольору з пуху або шовку. ВІСТ ч.
(англ.)
1. Гра у карти на чотирьох.
2. Допомога одному з партнерів.
3. "Граю". ВІСЦЕРАЛЬНИЙ вісцеральний
(лат., нутрощі)
нутрощевий; належний до внутрішніх органів людини або тварин; прилеглий або повернутий до нутрощів. ВІСЦЕРОПТОЗ (лат., нутрощі і птоз)
опущення нутрощів.
Див. також:
спланхноптоз ВІСЦИН вісцин; ч.
(лат., клей із ягід омели)
клейка речовина, продукт перетворення клітинних стінок і цитоплазми в деяких рослин. ВІТАЛІЗМ віталізм; ч.
(лат., життєвий)
ідеалістичне вчення, за яким в організмах міститься особлива нематеріальна надприродна сила ("життєва сила", "ентелехія"), що спрямовує й регулює всі … ВІТАЛЬНИЙ вітальний
(лат.)
біол. життєвий, прижиттєвий; той, що стосується життєвих явищ. ВІТАМІНІЗАЦІЯ вітамінізація; ж.
введення вітамінів у їжу, в організм; насичення вітамінами. ВІТАМІНИ вітаміни; мн.
(лат., життя і аміни)
біологічно активні органічні сполуки, життєво необхідні (в невеликій кількості) для організму тварин і людини. ВІТАМІНОЗНИЙ вітамінозний
багатий на вітаміни
Див. також:
вітаміни ВІТАМІНОЛОГІЯ вітамінологія; ж.
(вітаміни і ...логія)
наука про вітаміни
Див. також:
вітаміни ВІТЕЛОГЕНЕЗ вітелогенез; ч.
(лат., жовток і ...генез)
синтез і нагромадження жовтка у жіночих статевих клітинах тварин. ВІТЕРИТ вітерит; ч.
мінерал класу карбонатів, вуглекислий барій, безбарвний, білого або жовтуватого кольору. Використовують для одержання барію та його сполук, як білу фарбу.
Від прізвища … ВІТИЛІГО (лат., від недолік, хвороба)
хронічне захворювання людини; проявляється в утворенні на шкірі знебарвлених плям. ВІТРАЖ вітраж; ч.
(фр., вставляння шиб)
1. Твір монументально-декоративного мистецтва з кольорового чи безбарвного скла.
2. Кольорове скло у вікнах, дверях, ширмах. ВІТРИНА вітрина; ж.
(фр., від віконне скло)
вікно в крамниці з виставленими зразками товарів тощо, стенд для огляду чогось. ВІТРИФІКАЦІЯ вітрифікація; ж.
(лат., скло і ...фікація)
перехід рідини в склоподібний стан при зниженні її температури. ВІТРОФІР (лат., скло і гр., багряниця, пурпур)
назва виливних гірських порід, що складаються з вулканічного скла з невеликою домішкою інших мінералів. ВІУЕЛА (ісп.)
старовинний іспанський щипковий інструмент, подібний до гітари. ВІЦЕ-АДМІРАЛ віце-адмірал; ч.
(лат.)
звання у військово-морському флоті. ВІЦЕ-КОНСУЛ віце-консул; ч.
(лат.)
заступник консула або керівник самостійного віце-консульства. ВІЦЕ-ПРЕЗИДЕНТ віце-президент; ч.
(лат.)
1. У деяких державах - заступник президента
(напр., у США).
2. Виборна посада в деяких наукових і громадських установах і організаціях. ВІЦЕ... (лат., замість)
у складних словах означає "заступник" або "помічник". ВІЦЕЛА (ісп.)
старовинний іспанський інструмент, схожий на гітару. ВІЦИНАЛЬ (лат., сусідній, близький)
невелике пірамідальне підвищення або зниження на грані кристала, що утворюється під час його росту. ВІШАПИ (іран.)
кам'яні статуї, що зображують риб, або стовпи з розтягнутою на них шкірою бика. В давнину були пов'язані з культом божеств родючості й води. ВІШНУ (санскр.)
одне з найвищих божеств (поряд з Брахмою і Шівою) в індуїзмі і брахманізмі, бог-охоронець. ВІШНУЇЗМ вішнуїзм; ч.
один з основних напрямів індуїзму. Визнає найвищим божеством одного з богів індуїстської трійці (трімурті)- Вішну. ВІҐІЛІЯ (лат.)
1. Нічна варта у стародавніх римлян.
2. День перед великим святом у католиків. ВІҐІЛЯЦІЯ (лат., психол.)
здатність зосередити увагу на нових враженнях; пильність. ВІҐВАМ (інд.)
індійська хижа в Північній Америці. ВІҐИ (англ.)
1. Англійська буржуазна поступова партія 17-18 ст., яка у 19 ст. перетворилася в сучасну ліберальну партію.
2. Буржуазна партія в США в 1834-54 рр., що об'єднувала промисловців … ВА-БАНК ва-банк
(фр., букв. - йде банк)
1. В картярській грі - ставка, що дорівнює вже зібраній у банку.
2. перен. великий риск. ВАЄР (англ., дріт)
сталевий трос для буксирування трала.
| 