Е ірраціональне число, яке є границею числової послідовності (1+1/n)n; е = 2,718; має широке застосування у математиці, напр., основа натурального логарифму. Е, Е сьома літера укр. абетки, за конфігурацією дещо видозмінена кирилична; позначає голосний звук е, вимовляється е. ЕАНАТУМА СТЕЛА вапнякова плита вис. 1,8 м, виготовлена коштом шумерського правителя м. Лаґаш; з обох боків вкрита рельєфом із написом - одна з найстаріших історичних пам'яток на території Месопотамії;
ЕАНЕШ (Eanes)
Антоніу душ Сантуш Рамалью, нар. 1935, португ. ген. і політик; 1976-86 президент. ЕБEР (Hebert)
Жак Рeнe, 1757-94, діяч пeріоду франц. рeволюції 1789-99; гол. найрадикальнішої фракції кордeльєрів, званиx eбeристами, страчeний за опозицію до диктатури і якобінського тeрору. ЕБРО р. в Іспанії; довж. 910 км; витоки у Кантабрійських г.; впадає в Середземне м.; використовується для іригації; гол. м. Сараґоса. ЕВАПОРОМЕТР прилад для вимірювання інтенсивності випаровування води з відкритих резервуарів та поверхні ґрунту. ЕВБЕЯ гористий грец. острів у Егейському м., відділений від суші вузькими прот.; 4,2 тис. км2, 309 тис. мшк.; середземноморське сільське господарство; туризм. ЕВГЛЕНА представник одноклітинних (найпростіших), надклас джгутикових; бл. 150 видів довж. бл. 0,5 мм; переважно у прісній воді; як продукт асиміляції подібна до водоростей. ЕВДЕМОНІЗМ етичний погляд, згідно з яким щастя є найбільшим благом і остаточною метою людини. ЕВЕНКІЙСЬКИЙ АВТОНОМНИЙ ОКРУГ у аз. частині Росії (Красноярський край), на Середньосибірському плоскогір'ї; 767,6 тис. км2, 23 тис. мшк.; адміністративний центр Тува; росіяни 68%, евенки 14%, якути; міське населення
ЕВЕНКИ народ, який проживає в Сибіру (бл. 30 тис.), а також в Китаї (бл. 56 тис.); мова евенкійська. ЕВЕРТ-ЛЛОЙД (Evert-Lloyd)
Кріс (Крістін Мері), нар. 1954, америк. тенісистка; 1973-88 18 разів вигравала турніри Вел. Кубка; 4-разова чемпіонка Вімблдону; 7-разова переможниця першостей Франції,
ЕВКАЛІПТ вічнозелене дуже швидкоросле дерево (вис. до 150 м) або кущ; бл. 500 видів; росте в Австралії і Полінезії; вирощують задля цінної деревини; листя містять ефірну олію, застосовують у
ЕВКАРІОТИ організми, побудовані з клітин, які мають відокремлене ядро; ядро відділене від цитоплазми ядерною оболонкою. ЕВКЛІД III ст. до н.е., грец. математик, жив і працював у Александрії; його праця Основи містить систематичний виклад геометрії, а також деякі питання теорії чисел, у ній підсумовано досягнення
ЕВНУС II ст. до н.е., сирійський раб, керівник повстання рим. рабів на Сицилії (138 або 136-132 до н.е.); здобувши Генни (тепер Енна), проголосив себе царем; переможений після облоги у Тавроменії
ЕВОЛЮЦІЯ процес тривалих, поступових, дрібних змін, поступового переходу на вищі стадії розвитку із успадкуванням попередніх елементів; також синонім поступового розвитку. ЕВПАТРИДИ у стародавніх Афінах родова аристократія, до реформ Солона (594 до н.е.) суспільна верства, яка здійснювала владу. ЕВРАТОМ див. «Європейська комісія з питань атомної енергії» ЕВРИКА! (знайшов!)
вигук Архімеда після відкриття основного закону гідростатики. ЕВРИПІД бл. 485-406 до н.е., грец. трагік; автор психологічної трагедії; попередник трагікомедії; збереглося 17 трагедій, серед яких Алкестида, Медея. ЕВРИСТИЧНИЙ МЕТОД метод навчання, який полягає в наведенні учня на шлях самостійного знаходження відповідей на поставлене питання. ЕВРИТОПНІ ОРГАНІЗМИ види організмів, що без шкоди для себе витримують значні зміни факторів середовища: темп. (евритермічні), тиску води (еврибатичні) - деякі хижі риби, концентрації мінеральних солей
ЕВРИФАГИ тварини, здатні харчуватися їжею рослинного і тваринного походження; серед безхребетних - таргани, терміти, серед хребетних - ворони, свині, бурий ведмідь. ЕВТРОФНЕ ОЗЕРО прісноводне оз. з вел. кількістю корму, багатою флорою і фауною; надлишок органічних сполук розкладається, спричиняючи вел. поглинання кисню і гальмування процесів мінералізації;
ЕВФЕМІЗМИ слова або вирази, що ними замінюють слова з грубим або непристойним змістом; е. передають той самий зміст у пом'якшеній або завуальованій формі (напр., говорити неправду замість брехати). ЕГАЛІТАРИЗМ концепція, яка базується на ідеї, що основою справедливого устрою суспільства є принцип економічної, соціальної й політичної рівноправності громадян. ЕГЕЙСЬКІ ОСТРОВИ грец. острови в Егейському м.: Кіклади, Додеканес, Лесбос, Хіос, Самос; 9,1 тис. км2, 430 тис. мшк.; туризм; середземноморське сільське господарство; видобування бокситів; гол. м. Мітиліні
ЕГЕЙСЬКА КУЛЬТУРА означення культур, що розвивалися в басейні Егейського м. від неоліту (6000 до н.е.) до вторгнення дорійців (бл. 1100 до н.е.); охоплює культури: критську, елладську, кікладську. ЕГЕЙСЬКЕ МОРЕ відгалуження Середземного м., між Грецією і Туреччиною; сполучене з Чорним м. Турец. прот.; 188 тис. км2; гл. до 2591 м; численні острови; рибальство; туризм; порти: Пірей, Салоніки
ЕГОЇЗМ життєва позиція, яка характеризується турботою про власне добро та інтереси або інтереси найближчих осіб, а також надання їм переваги порівняно з благом й інтересами інших; протилежність
ЕГОЦЕНТРИЗМ позиція, спосіб мислення, якому притаманна тенденція до тлумачення дійсності з точки зору власної особи; згідно з Ж. Піаже е. є природною рисою малої дитини. ЕГРЕТА чапля із довгим ошатним пір'ям на плечах і хвості (т.зв. егретки довж. бл. 45 см); плавні та болота теплого поясу усього світу. ЕДІП у грец. міфології син фіванського царя Лая і Йокасти; батько наказав кинути немовля на горі Кітерон у зв'язку з пророцтвом, що він загине від руки сина; Е. несвідомо убив свого батька і
ЕДІПІВ КОМПЛЕКС неусвідомлений сексуальний потяг сина до матері, поєднаний з почуттям провини, ворожим ставленням до батька і страхом перед ним; за З. Фройдом - один з осн. етапів психо-сексуального
ЕДІСОН (Edison)
Томас Алва, 1847-1931, америк. винахідник (понад 1000 патентів), самоук; член Національної АН у Вашинґтоні; вдосконалив телефон Белла, 1877 винайшов фонограф, 1879 електричну
ЕДАФІЧНІ ФАКТОРИ комплекс ґрунтових факторів, що впливає на розвиток рослин: структура, родючість, кількість вологи та мікроорганізмів. ЕДВАРД I (Edward I) 1239-1307, з династії Плантаґенетів, король Англії з 1272; 1265 переміг Сімона де Монфора; 1270-72 учасник VIII хрестового походу; 1277-83 підкорив Валлію; 1295 скликав т.зв.
ЕДВАРД II (Edward II) 1284-1327, з династії Плантаґенетів, король Англії з 1307, син Едварда I; батько проголосив його принцом Валлійським (відтоді титул наслідника англ. трону); 1314 переможений
ЕДВАРД III (Edward III) 1312-77, з династії Плантаґенетів, король Англії з 1327, син Едварда II; оголосив претензії на франц. трон і 1337 розпочав Столітню війну, яку вів з перемінним успіхом. ЕДВАРД VII (Edward VII) 1841-1910, з саксонсько-кобурзької династії, король Великої Британії та Ірландії з 1901, син Вікторії; 1903 досягнув успіху в зменшенні брит.-фр. напруженості, відкриваючи шлях
ЕДВАРД VIII (Edward VIII) 1894-1972, з Віндзорської династії, король Великої Британії та Пн. Ірландії з 1936, син Георга V; одруження із розлученою американкою В. Сімпсон викликало протест Церкви та
ЕДВАРДА ОЗЕРО тектонічне оз. на кордоні Уґанди та Заїру, на вис. 915 м; 2150 км2; гл. 111 м; у національному парку Вірунґа. ЕДДА найстаріша пам'ятка скандинавської літератури, походить з Ісландії: 1. Е. старша - збірка пісень з IX-XI ст. на міфологічні теми; 2. Е. молодша - коментар до скандинавської міфології та
ЕДЕМ I
(Adam)
Роберт, 1728-92, брат Джеймса, найвидатніший брит. архітектор кінця XVIII ст., шотландського роду; створив разом із братами Джеймсом та Вільямом різновид класицизму, зв. стилем
ЕДИКТ у стародавньому Римі розпорядження урядовців, насамперед претора, пізніше імператора; у Франції до 1789 королівський указ. ЕДИНБУРҐ м. у Великій Британії, адміністративний центр Шотландії, над Пн. м.; 442 тис. мшк.; фінансово-торговельний центр; харчова (віскі), електронна, поліграфічна, фармацевтична промисловість;
ЕДМОНТОН м. у Канаді, адміністративний центр провінції Альберта; міська агломерація 840 тис. мшк.; центр видобутку й переробки нафти (нафтопроводи); транспортний вузол; унів. ЕЖЕКТОР пристрій, яким відсмоктують при розрідженні рідину, пару або газ. ЕЗОП VI ст. до н.е. напівлегендарний грец. байкар; вважається творцем байки про тварин; Байки Е. ЕЗОТЕРИЗМ знання, призначене для обраних, на противагу екзотеричному знанню, призначеному для загалу; передається майстрами наверненим послідовникам і санкціонується в обрядах ініціації; типове для
ЕЙ-БІ-ЕС електронна система, що дозволяє запобігати блокуванню коліс в момент гальмування; застосовується в автомобілях (вперше у Мерседесах) від 1978. ЕЙБРЕГАМЗ (Abrahams)
Пітер Генрі, нар. 1919, південноафр. романіст, пише англ. мовою; противник політики апартеїду; побутові романи про міське негритянське населення; Шахтар, Під владою ночі. ЕЙЗЕНШТЕЙН СЕРГІЙ МИХАЙЛОВИЧ 1898-1948, рос. кінорежисер і сценарист, теоретик кінематографа; один з найвизначніших творців німого кіно, новатор і кодифікатор технічних і художніх засобів кіно; сягнув довершеності у
ЕЙК (Eyck)
фан, нідерландські малярі XV ст., брати: Губерт, ?-1426, участь у створенні Ґентського вівтаря (?); Ян, 1390-? перед 1441, один з творців нового малярства, зокрема портрету;
ЕЙЛІ (Ailey)
Алвін, 1931-89, америк. артист балету та хореограф; автор балетів, натхнених музичними традиціями чорношкірих американців (Откровення); 1958 заснував Алвін Ейлі Ситі сентер данс
ЕЙЛАТ м. і порт в Ізраїлі, на узбережжі зат. Аккаба (Червоне м.); 25 тис. мшк.; нафтопереробний комплекс; знесолювання морської води; пляж. ЕЙЛЕР (Euler)
Леонард, 1707-83, швейцарський математик, фізик та астроном, працював у Петербурзі та Берліні; один із творців сучасної математики; його праці відіграли винятково важливу роль у
ЕЙНДГОФЕН м. на пд. Нідерландів; 193 тис. мшк.; найбільший у країні центр електронної промисловості; штаб-квартира концерну Філіпс; політехніка. ЕЙНШТЕЙН Альберт, 1879-1955, видатний нім. і америк. фізик; автор теорії відносності; відкрив закон взаємозв'язку маси і енергії (E=mc2, де с - швидкість тіла, а m - його маса), пояснив явища
ЕЙНШТЕЙНІЙ Еs, радіоактивний, штучно отриманий (1952, Ґіорсо (A. Ghiorso) і співробітники) хіміч. елемент з атомним числом 99; метал. ЕЙР I
(Eyre)
Едуард Джон, 1825-1901, англ. мандрівник, дослідник Австралії; 1839-41 відкрив оз. Торренс та оз., назване пізніше його ім'ям.
II
найбільше оз. Австралії, 16 м н.р.м.; бл.
ЕЙСЕЛЬМЕР водозбірник у Нідерландах, який виник внаслідок відгородження греблею Афслейтдейк (довж. 32 км) зат. Зейдерзе від Пн. м.; Е. поступово пересихає. ЕКВАДОР держава у Пд. Америці, на узбережжі Тихого о.; Е. належать Ґалапаґоські острови. Розташований в Андах (Чимборасо, 6267 м), на сх. ділянці Амазонської низ.; чинні вулкани (Котопахі);
ЕКВАТОР паралель, площина якої проходить через центр Землi i перпендикулярна до осi, що проходить через 2 географiчнi полюси. ЕКВАТОРІАЛЬНІ ЗВОРОТНІ ТЕЧІЇ компенсаційні теплі течії в океанах; на сх. в екваторіальних штильних поясах; відводять надмір води, нагромадженої у зх. частинах океанів через пн. і пд. екваторіальні течії; 1-3 км/год
ЕКВАТОРІАЛЬНА ҐВІНЕЯ держава в Африці, біля Ґвінейської зат.; займає континентальну частину - Мбіні (колишнє Ріо-Муні), 26 тис. км2, а також вулканічні острови Біоко і Пагалу. Пер. височинно-гориста,
ЕКВЕНСІ (Ekwensi)
Кипріан, нар. 1921, ніґерійський письменник, пише англ. мовою; популярні побутові та пригодницькі романи; Джаґва Нана, Коли горить трава. ЕКГАРТ (Eckhart)
Йоганн, Майстер Екгарт, бл. 1260-1327?, нім. філософ і теолог; домініканин, вважався гол. представником надрайнського містицизму, його концепція давала підставу трактувати її як
ЕКДИСТЕРОЇДИ стероїдні гормони, відкриті у комах, регулюють процес їхнього перетворення в лялечку (зооекдисони); е. знайдено також в рослинах (фітоекдисони). ЕКЗАРХАТ РАВЕННИ володіння Візантійської імперії в Італії 565-751, що об'єднували Равенну і навколишню територію; у 751 завойовані ланґобардами; у 756 увійшли в склад Папської області. ЕКЗЕМА хронічне захворювання шкіри, запалення, іноді з ексудатом і набряками; причиною є порушення обміну речовин, функцій нервової системи та залоз внутрішньої секреції. ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ філософський і літературний напрямок XX ст., згідно з яким предметом філософії є особиста доля вільного та відповідального індивідуума, який переживає почуття страху і безнадійності
ЕКЗИСТЕНЦІЯ буття, обставини життя; у філософії протиставляється есенції (сутності), основне поняття екзистенціалізму, яким окреслюється особливий спосіб існування, притаманний лише людині. ЕКЗОГАМІЯ вимога укладання шлюбів поза власною суспільною групою чи кровною ріднею; протилежність ендогамії. ЕКЗОГЕННІ АМІНОКИСЛОТИ амінокислоти білків, які не ситезуються організмами тварин і людини; повинні надходити з кормом, напр., триптофан. ЕКЗОРЦИЗМИ закляття і жести, чинені з метою протидії впливам злих сил (духів) на людину; у католицизмі стали літургійною формою. ЕККЛЕСІЯ у стародавніх Афінах збори повноправних громадян, яким виповнилося 20 років; найвищий державний орган, який керував внутрішньою і зовнішньою політикою. ЕКЛІПТИКА вел. коло небесної сфери, по якому відбувається видимий річний рух Сонця. ЕКЛЕКТИЗМ створення єдиної цілості з різних елементів; спосіб занять у філософії, науці, мистецтві чи властивість поглядів, яка полягає в об'єднанні в єдину систему різних теорій, а також понять чи
ЕКЛЕКТИКА тенденція в красних мистецтвах до поєднання стильових елементів, запозичених від різних епох і мистецьких середовищ; одна з основ академізму; характерна для різних епох, зокрема для 2-ої
ЕКЛОГА один з видів античної буколічної поезії, близький до пасторалі та ідилії, що будується у формі діалогу між пастухами і пастушками, а іноді у формі пісень чи поем про принади сільського
ЕКО (Есо)
Умберто, нар. 1932, італ. семіотик, естетик і письменник; професор Болонського унів.; значний внесок у теорію семіотики; відомі романи (Ім'я троянди, Маятник Фуко), есеї (збірки
ЕКОЛОГІЧНЕ СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО сільське господарство, скероване на підвищення якості й екологічної чистоти харчових продуктів, на припинення руйнування довкілля шляхом значного обмеження застосування мінеральних добрив
ЕКОЛОГІЧНИЙ РУХ виник на поч. 70-х ХХ ст., діяльність, спрямована на захист навколишнього середовища та раціонального використання природних багатств, з е. р. виділилися політичні партії, перша виникла
ЕКОНОМІЇ у давній Речі Посполитій частина королівщин, виділена 1589-90 для задоволення потреб монарха і його двору. ЕКОНОМІКА ДИРЕКТИВНА економічна система, в якій підприємства та ін. суб'єкти економіки виробляють і зуживають ресурси на підставі директив центр. владних структур; відомі 2 основні форми: комуністична (т.зв.
ЕКОНОМІКА ДОБРОБУТУ напрямок у економічній науці, прихильники якого стверджують, що в ринковій економіці конечне втручання держави, аби вона у такий спосіб розподіляла блага, щоб кожен індивід взяв належну
ЕКОНОМІКА СВІТОВА система виробничих, технологічних, торговельних, фінансових та інституційних зв'язків між національними господарствами різних держав, на різному рівні суспільно-економічного розвитку, що
ЕКОНОМІКА ТОВАРНА виробництво продуктів, призначених для товарообміну шляхом договорів про купівлю-продаж. ЕКОНОМІЧНА КРИЗА 1929-33 найбільша економічна криза в історії капіталізму; охопила всі країни (крім СРСР) і галузі господарства; раптовий крах восени 1929, з 1933 поступове поліпшення кон'юнктури. ЕКОНОМІЧНА НАУКА вивчає суспільний процес господарювання; шукає відповіді на запитання: що, скільки, яким чином і для кого виробляти; досліджує альтернативне використання обмежених засобів. ЕКОНОМІЧНЕ ВІДСТАВАННЯ затримка в економічному розвитку частини країн (т.зв. периферія) в порівнянні з найрозвинутішими країнами світу. ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК якісні й структурні зміни в національних економіках як наслідок економічного зростання; чинники, що впливають на е. р.: людський капітал, капітал фінансовий і майновий, природні ресурси,
ЕКОНОМЕТРІЯ розділ економічної науки, який займається вимірюванням взаємозалежностей між різними економічними величинами. ЕКОСИСТЕМА функціонально цілісна частина природного середовища (напр., оз.), де відбуваються процеси обміну матерії поміж її живою (біоценоз) і неживою (біотоп) частинами. ЕКОТИПИ форми тварин або рослин одного виду, що відрізняються між собою внаслідок пристосування до життя в різних середовищах; ск. різні е. того ж виду в горах і в долинах. ЕКРАН I
поверхня, на якій створюється зображення за допомогою, напр., кіно- або діапроектора (проекційний е.), або в процесі перетворення невидимих променів (напр., потоку електронів) у видиме
ЕКСА- (Е) префікс одиниць вимірювання, що означає множник 1018; див. «одиниця вимірювання». ЕКСГУМАЦІЯ вилучення похованих останків для судово-медичної експертизи або перенесення тіла з тимчасового на постійне місце поховання. ЕКСКОМУНІКА у Католицькій Церкві покарання виправного характеру, що позбавляє охрищеного прав у житті Церкви; е. не виключає з Церкви, бо прийняття до неї через хрищення є незворотнім. ЕКСЛІБРИС знак власника книжки з його прізвищем або назвою організації, звичайно у формі картки, приклеєної до внутрішньої сторони обкладинки, часто оздоблений графічною композицією; використовується
ЕКСМІСІЯ примусове виселення із займаного приміщення чи ґрунту на підставі законно умотивованого рішення уповноваженого органу. ЕКСОД масовий вихід, виїзд звідкись, масова еміграція. ЕКСОН америк. концерн нафтової промисловості, штаб-квартира у Нью-Йорку; виник із заснованого у 1863 нафтопереробного підприємства, котре 1882 увійшло до складу компанії Стандарт Ойл оф
ЕКСПЕРИМЕНТ метод вивчення, який полягає у викликанні визначеного явища (чи його зміну) в штучно створених (лабораторних) умовах з метою дослідження і з'ясування процесу його розвитку. ЕКСПЕРТИЗА фахове вивчення речових доказів чи фактів з метою з'ясування обставин і подання відповідних висновків (судова е., медична е., бухгалтерська е.). ЕКСПЕРТНА СИСТЕМА різновид інтелектуальної бази даних, комп'ютерна консультаційна програма; допомагає у прийнятті рішень, заміняє експерта в певній галузі, ск. у медичній діагностиці. ЕКСПОЗЕ у практиці європ. парламентаризму програмна промова прем'єра, виголошувана зазвичай після створення нового уряду. ЕКСПОНОМЕТР оптично-електронний прилад для визначення правильної експозиції при фотографуванні (вимірює освітленість фотографованого об'єкта). ЕКСПОРТ продаж за кордон товарів, послуг, інтелектуальних продуктів. ЕКСПРЕСІОНІЗМ напрямок у літературі, малярстві, музиці, театрі та кіно у 1-ій третині ХХ ст., найпоширеніший в Німеччині та Австрії після I Світової війни; розвинувся, зокрема, як опозиція до
ЕКСПРЕСІЯ особлива виразність, підкреслена яскравість художнього твору чи окремих його компонентів; досягається за допомогою різних художніх засобів: тропів, стилістичних фігур, звукових повторів та
ЕКСПРЕСІЯ ГЕНІВ процес транскрипції та вироблення закодованої геном ДНК, а у випадку кодуючих генів білка також трансляції матричної РНК і синтезу поліпептиду. ЕКСТЕНСИВНЕ ЗЕМЛЕРОБСТВО система господарювання, при якій збільшення валового обсягу продукції досягається лише при розширенні посівних площ. ЕКСТЕР ОЛЕКСАНДРА ОЛЕКСАНДРІВНА 1882-1949, укр. маляр, сценограф, педагог; яскравий представник європ. кубізму та футуризму, співзасновник мистецького об'єднання Кільце (Київ, 1914), організатор студії народної вишивки,
ЕКСТЕРМІНАЦІЯ винищення, масове убивство людей; злочин проти людства, метою якого є цілковите знищення певних груп людей через їхню расу, національність, віровизнання. ЕКСТЕРНАТ навчання, яке здійснюється поза школою, методом самоосвіти, з обов'язковим складанням іспитів у навчальному закладі у встановлені строки; особа, яка проходить е. - екстерн. ЕКСТРАВЕРТИВНІСТЬ тенденція до скерування уваги й інтересів на зовнішній світ; потреба активності, впливу на оточуючу дійсність, поєднана з легкістю зав'язування контактів з ін. людьми; протилежність
ЕКСТРАДИЦІЯ передача злочинця чи підозрюваного у злочині, котрий перебуває на території певної держави, до рук правосуддя тієї країни, на території якої було вчинено злочин. ЕКСТРАКТ МАЛОРОСІЙСЬКИХ ПРАВ збірка витягів з правових норм, що діяли на Гетьманщині в різний час, створена в зв'язку із намірами відродити традиційне для Гетьманщини право; 1767 укладена О. Безбородьком (вступ, 16
ЕКСТРАКЦІЯ метод розділення суміші твердих (вилуговування) або рідких речовин шляхом розчинення в т.зв. селективному розчиннику окремих складових; одержаний внаслідок е. розчин називається екстрактом,
ЕКСЦЕНТРИК диск, насаджений на вал, вісь обертання якого не співпадає з віссю валу. ЕКТОДЕРМА зовнішній зародковий листок багатоклітинних тварин і людини; з е. утворюється нервова система, епідерміс; е. у кишковопорожнинних - зовнішній шар тіла. ЕКУМЕНІЗМ рух у християнстві в справі порозуміння та співпраці між Церквами, покликаний перебороти розколи і повернути втрачену єдність; започаткований на поч. XX ст. протестантами; католицькі засади
ЕКЮ (European Currency Unit, єдина європейська валюта)
назва грошової одиниці, запровадженої у 1979; у європ. валютній системі виконує функцію розрахункової одиниці, засобу платежу центр.
ЕЛ загальносемітське верховне божество, творець світу, батько богів і людей. ЕЛEОНОРА АКВІТАНСЬКА бл. 1122-1204, дружина Людовіка VII франц., згодом Гeнріxа II Плантаґeнeта англ.; її спадкові зeмлі у Франції (Аквітанія), передані Плантаґeнeтам, стали приводом до тривалиx фр.-англ. воєн,
ЕЛIПСОЇД ЗЕМНИЙ обертовий i сплющений елiпсоїд, за формою i розмiрами найбiльше наближений до дiйсної фiгури Землi. ЕЛІАДЕ (Eliade)
Мірча, 1907-86, румунський індолог, релігієзнавець, філософ культури, есеїст, письменник, освіту здобув у Бухаресті та Калькутті (в тому числі півроку мешкав у ашрамі), з 1945 на
ЕЛІАН (Elyan, Elian, Helian)
Каспер, бл. 1435-86, перший друкар у Сілезії, священик; 1475-82 керував у Вроцлаві друкарнею, в якій надрукував перші відомі тексти пол. мовою: Отче наш,
ЕЛІЗАБЕТ 1876-1965, королева Бельгії 1909-34, дружина Альберта I; під час I Світової війни здобула популярність патріотизмом і благодійництвом; відома мистецькими зацікавленнями. ЕЛІОТ (Eliot)
Томас Стернз, 1888-1965, англо-амер. поет, драматург і літературний критик; один із гол. новаторів поезії ХХ ст.; інтелектуальна лірика (Чотири квартети), філософсько-медитативні
ЕЛІПС плоска крива, множина точок P, для яких сума відстаней від 2 заданих точок F1 та F2 (фокуси е.) є постійною; одна з конічних кривих; у прямокутній системі координат рівняння е. має вигляд
ЕЛІПСОЇД замкнена поверхня, перерізи якої є еліпсами; має 3 взаємно перпендикулярні осі симетрії та 1 центр симетрії; е. обертання - е., який має 2 осі ( з трьох) однакової довжини. ЕЛІТІС ОДІСЕАС (псевдонім О. Алепуделіса)
1911-96, грец. поет; в екстатичній ліриці своєрідний культ природи, віра у гуманістичні цінності (епічна поема Достойно єсть); есеїстика; переклади; Нобелівська
ЕЛІТА група людей, яка вирізняється чи має привілеї порівняно з рештою суспільства з огляду наявності певних ознак чи матеріальних цінностей, що цінуються суспільством. ЕЛАНД найбільша антилопа (вис. у холці бл. 1,8 м, маса бл. 1000 кг); заселяє зону саван африк. континенту; рідкісний. ЕЛАСТИН білок з групи склеропротеїнів, присутній в усіх хребетних, гол. чином у сполучній тканині, надає еластичності зв'язкам і сухожиллям; у вел. кількості (до 60% сухої маси) міститься у стінках
ЕЛДЖІНА МАРМУРИ колекція грец. скульптур і архітектурних деталей, переважно з 2-ї полов. V ст. до н.е., зібрана 1801-03 в Афінах за дорученням лорда Т. Б. Елджіна, брит. посла у Стамбулі (в т. ч. статуя
ЕЛЕАТИ грец. філософська школа (VI-V до н.е.), згідно з якою буття єдине, незмінне, нерухоме і вічне, а рух не існує (Парменід з Елеї, Зенон з Елеї).
|