Г'ЮЗ I
(Hughes)
Тед, 1930-98, англ. поет, чоловік С. Плат; у ліриці впливи сюрреалізму поєднані з екзистенціальною проблематикою (Крук); оповідання, п'єси, твори для дітей, нариси про … Г'ЮМ (Hume)
Девід, 1711-76, шотландський філософ, історик і економіст, представник емпіризму, скептицизму й агностицизму; критикував поняття причинності, сили та субстанції; сформулював закон … Г'ЮМЕН РИЛЕЙШНЗ вживане у англосаксонських країнах поняття для окреслення теорії та напрямку досліджень міжлюдських стосунків у виробничих структурах; на практиці маніпуляційні осягнення г. р. застосуються … Г'ЮСТОН I
(Houston)
Сем (Семюел), 1793-1863, америк. ген., юрист, політик; 1835-36 керівник антимексиканського повстання у Техасі; 1836-38 і 1841-44 президент незалежної Республіки Техасу; … Г, Г четверта літера укр. абетки, за конфігурацією дещо видозмінена кирилична; позначає приголосний звук г; вимовляється ге. ГІЄНОВІ родина хижих ссавців; 4 види, заселяють напівпустелі, степи і савани Африки та Передньої Азії; масивна будова, сильні щелепи та міцні зуби; нічний спосіб життя; живляться переважно стервом; … ГІЄРОН II бл. 306 - бл.215 до н.е., правитель Сіракуз, з 275 - їх володар; з 265 після перемоги над Мамертинами - цар Сицилії; у I Пунічній війні (264-241 до н.е.) прибічник Карфаґену; переможений … ГІАЛУРОНОВА КИСЛОТА дуже в'язкий полісахарид, наявний в організмах тварин, гол. чином в речовині міжклітинної сполучної тканини, а також в ін. тканинах; зумовлює їхню механічну міцність, напр., в сполучній … ГІАЦИНТ I
мінерал, відміна циркону; оранжевий або червоно-буруватий; благородний камінь.
II
багаторічна трав'яниста рослина з родини лілійних; походить з Малої Азії; в Україні в культурі … ГІБІСК трав'янисті або дерев'янисті рослини зони тропіків і субтропіків; бл. 200 видів; в Україні 10 видів: один дикорослий (г. трійчастий) і 9 в культурі; зокрема, г. їстівний, або бамія (їстівні … ГІБОНОВІ вузьконосі безхвості мавпи; 6 видів; ліси від Індії до Малайського архіпелагу; довж. тіла бл. 1 м; передні кінцівки дуже довгі; живуть невел. сімейними групами; переміщуючись по деревах, … ГІБРИД організм, отриманий від схрещення 2-х генетично відмінних організмів; може перевершувати життєстійкість і плодючість батьківських форм (гетерозис). ГІБРИДИЗАЦІЯ схрещення або щеплення організмів різного роду або виду (віддалена г.) чи одного виду, але різних підвидів, сортів, порід (внутрішньовидова г.) для отримання потомства; використовують для … ГІБРИДИЗАЦІЯ РОСЛИН отримання бажаних гібридів (напр., з високою врожайністю, відпірністю до захворювань) як наслідок контрольованого запилення обраних рослин або гомозиготних рядів (напр., кукурудза). ГІГІЄНА галузь медицини, наука, що вивчає вплив факторів довкілля на здоров'я людини, розробляє практичні заходи оздоровлення умов життя та праці. ГІГА- (Г)
префікс одиниць вимірювання, що означає множник 109 (мільярд), напр., 1 ГеВ = 109 еВ; див. «одиниця вимірювання». ГІГАНТИ в грец. міфології жахливі велетні, народжені від Геї та крові скаліченого Урана; втілюють нескорені сили природи. ГІГРОМЕТР прилад для вимірювання вологості газів (переважно, повітря). ГІГРОФІЛИ організми, що живуть у дуже зволоженому середовищі; серед тварин - слимаки, стоноги, серед рослин - мохи. ГІДЖРА переселення Мугаммада з Мекки до Медіни; перший день, в який відбулася г. (16 VII 622), є в ісламі початком мусульманської ери. ГІДРА прісноводна тварина типу кишковопорожнинних, клас гідрозоїв; довж. тіла кілька міліметрів; існує винятково у вигляді поліпів. ГІДРАТАЦІЯ приєднання молекул води до молекул ін. речовин або іонів; в біологічних системах відповідний рівень г. клітин сприяє правильному розвитку життєвих процесів. ГІДРО- перша частина складних слів, що вказує на їх дотичність до води, ск., гідрологія. ГІДРОБІОНТИ тварини чи рослини (гідрофіти), що мають різноманітні пристосування для життя у воді, напр., дихають киснем, розчиненим у воді, деякі г. витримують високий гідростатичний тиск (глибинні … ГІДРОГЕНІЗАЦІЯ приєднання водню до молекул ненасичених сполук; як правило, відбувається в присутності каталізатора; застосовується, напр., для надання жирам твердої консистенції (маргарин). ГІДРОГЕНЕРАТОР система з'єднаних між собою гідротурбіни і електрогенератора. ГІДРОГЕННІ ҐРУНТИ ґрунти, утворені при безпосередній участі ґрунтових вод; сюди належать болотні ґрунти (мулисті й торф'яні), а також осушувані (перегнійно-алювіальні, перегнійно-земляні). ГІДРОГЕОЛОГІЯ галузь геології, що вивчає підземні води: їхнє походження, фізич. та хіміч. властивості, залягання, поширення у породах земної кори; г. встановила можливість використання цих вод у … ГІДРОЕЛЕКТРОСТАНЦІЯ електростанція, яка за допомогою гідротурбіни перетворює механічну енергію води в електроенергію; ГЕС, будівля якої є частиною греблі, наз. русловою (напр., Кременчуцька, Київська ГЕС); … ГІДРОКАРБОНАТ НАТРІЮ (сода очищена) NaHCO3, неорганічна сполука, білі кристали; при нагріванні розкладається з виділенням двоокису вуглецю; застосовують для виготовлення газованих напоїв, при випіканні тіста. ГІДРОКСИЛЬНИЙ ІОН іон з одним негативним зарядом ОН-; утворюється внаслідок електролітичної дисоціації гідроксилів та дисоціації води. ГІДРОЛІЗ реакція подвійного обміну між водою і розчиненою в ній речовиною АВ: АВ + НОН = АН + ВОН, напр., г. солі, г. ефіру; в біологічних системах - розпад молекул, напр., білків, сахарів, у … ГІДРОЛОГIЯ наука, що вивчає явища i процеси, які виникають у гiдросферi (за винятком морiв та океанiв, що ними займається океанологiя); подiляється на: гiдрометеорологiю (г. атмосфери), потамологiю … ГІДРОЛОКАЦІЯ виявлення та локалізація за допомогою гідролокатора з використанням акустичних хвиль частково чи повністю занурених у воду об'єктів. ГІДРОМЕХАНІКА розділ механіки рідин, який включає гідростатику (займається законами рівноваги рідини та зануреного у неї твердого тіла), а також гідродинаміку (дослідження руху рідини і сил, які … ГІДРООКИС НАТРІЮ NaOH, неорганічна сполука, біла кристалічна маса; легко вбирає воду; водний розчин г. н. - дуже сильна основа; широко застосовується в промисловості для одержання, напр., натрію та багатьох … ГІДРООКИСИ неорганічні сполуки хіміч. елементів металів, молекули яких мають загальну формулу М(ОН)n, де М - метал, n - число гідроксильних груп, що відповідають ступеневі окислення металу; г. лужних … ГІДРОПЛАН літак, здатний сідати на водну поверхню та злітати з неї; літак зі спеціальною конструкцією фюзеляжу ще називають літаючим човном; ін. г. замість коліс шасі мають спеціальні поплавці. ГІДРОПОНІКА вирощування рослин у водному розчині мінеральних солей; метод, поширений в період між світовими війнами, особливо в США, теп. використовується переважно у квітництві; однією із багатьох … ГІДРОСФЕРА водна оболонка Землi; її утворюють: океани, моря, рiки, озера, болота, льодовики, снiговий покрив, ґрунтова крига, пiдземнi води i водяна пара в атмосферi. ГІДРОТРОПІЗМ вид тропізму, ріст органів рослин під дією різниці у вологості середовища; вигинання у напрямку більшої вологості - позитивний г., у протилежному - негативний г. ГІДРОФОН перетворювач звуків або ультразвуків, який діє як підводний передавач чи приймач; входить до складу пристроїв для підводного зв'язку та гідролокації. ГІДРОФОРНА УСТАНОВКА установка, за допомогою якої подають воду у водопровід в невел. населених пунктах або піднімають воду до найвищих поверхів висотних будівель; вода за допомогою насоса надходить у герметичну … ГІЛ'ЄРД (Hilliard)
Ніколас, 1547-1616, англ. ювелір і мініатюрист; придворний художник Єлизавети I; портрети. ГІЛЕМОРФІЗМ термін, який виник в кінці XIX ст. для означення вчення про наявність двох начал буття: активного (форми) і пасивного (матерії); виводиться від Арістотеля. ГІЛЛАРІ (Hillary)
баронет Едмунд, нар. 1919, новозеландський альпініст; 29 V 1953 здійснив перше сходження на Еверест (разом з шерпом Н. Тенцінґом). ГІЛЛЯСТОВУСІ прісноводні ракоподібні; планктон; бл. 380 видів; черепашка двостулкова; напр., дафнія. ГІЛОЗОЇЗМ філософський погляд, згідно з яким вся матерія обдарована життям і чутливістю. ГІЛЬБЕРТ (Hilbert)
Давид, нім. математик, 1862-1943, дослідження у галузі геометрії та математичної логіки, теорії інтегральних рівнянь, проблем математичної фізики; 1923 представив список 23 … ГІЛЬДІЯ в Європі XII-XIX ст. об'єднання певної соціальної групи (переважно в містах) з метою захисту її інтересів; найпоширеніші купецькі г. ГІЛЬДЕБРАНДТ (Hildebrandt)
Йоган Лукас фон, 1668-1745, австр. архітектор періоду бароко; Бельведер у Відні, будівлі в Німеччині, Чехії та Угорщині. ГІЛЬЙОТИНА пристрій для відрубування голів приреченим до страти, відома з XVI ст. у багатьох державах; назва г. з часів франц. революції 1789-99, від прізвища франц. лікаря Ґільйотена, який з гуманних … ГІЛЯРОВСЬКИЙ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ нар. 1934, укр. режисер; Харківський рос. драматичний театр; постановки (Блакитна троянда, Король Лір); керівник драматичного колективу Блакитна троянда (Харків). ГІМАЛАЇ найвищі гори на Землі, в Пд. Азії, у Китаї, Індії, Непалі, Бутані та Пакистані; довж. 2500 км, середня вис. бл. 6000 м, 10 вершин вис. понад 8000 м, найвища Джомолунґма - 8848 м; виникли в … ГІМАЧАЛ- ПРАДЕШ штат у Індії, в Гімалаях; 55,7 тис. км2, 5,5 млн. мшк.; адміністративний центр Сімла; пастуше розведення худоби, овець, кіз; у долинах рік (Сатледж, Чераб) вирощування зернових, картоплі; … ГІММЛЕР (Himmler)
Гайнріх, 1900-45, один з керівників гітлерівської Німеччини, воєнний злочинець; шеф гестапо і СС, потім поліції; з 1934 міністр внутрішніх справ; після арешту брит. військами … ГІМН урочиста похвальна пісня, твір, пов'язаний із публічними культовими урочистостями, відомий у різних культурах (індійські веди, євр. псалми, грец. пеани та дифірамби); патетичний ліричний … ГІМН ДЕРЖАВНИЙ утверджена традицією патріотична пісня, яка є виявом національної (всенародної) єдності й офіційною формою прилюдної маніфестації національних почуттів; в Україні Г. д. є Ще не вмерла … ГІМНАЗІЯ (грец. гімнасіон)
1. в стародавній Греції парк з будинком, призначений для виконання фізичних вправ, центр товариського життя та місце диспутів; в елліністичний період в Греції й Римі тип … ГІМНАСТИКА рухові вправи, мета яких - надати імпульс для фізич. розвитку особи, що їх виконує, поліпшити стан її здоров'я та протидіяти наслідкам одноманітної діяльності; підготування до рухової … ГІМНАСТИКА СПОРТИВНА чоловічий (вільні вправи, вправи на коні, на кільцях, на паралельних брусах, на турніку та стрибки через коня) і жіночий (вільні вправи, на колоді, на різновисоких брусах та стрибки через … ГІМНАСТИКА ХУДОЖНЯ жіночий вид спорту; вправи з предметами (палиця, обруч, м'яч, скакалка, стрічка), виконуються під музику і гармоніюють із нею; оцінюється в окремих вправах і багатоборстві. ГІМС м. у Зх. Сирії, в оазі; 480 тис. мшк.; нафтопереробний комбінат; центр торгівлі сільськогосподарського регіону; унів. ГІНІ (Heaney)
Шеймус, нар. 1939, ірландський поет; у творчості універсалізував тематику ірландських міфів; Нобелівська премія 1995. ГІНАЯНА один з двох гол. напрямків буддизму; частіше представлений школою теравада (Шрі Ланка, Таїланд, М'янма, Камбоджа, Лаос); пропагує ідеал аргата - людини, яка власними зусиллями досягає … ГІНДІ 1. мова з індоєвроп. сім'ї мов (індоарійська група індоіранських мов), державна мова в Індії (поряд з англ.); літературна мова з 1-ої полов. XIX ст.; 2. група говірок та діалектів: брадж, … ГІНДЕНБУРГ (Hindenburg)
Пауль фон Бенкендорф, 1847-1934, нім. фельдмаршал, політик; у 1925-34 - президент Райху; 1933 затвердив Гітлера на посаді канцлера. ГІНДУКУШ гори в Афґаністані, Пакистані та Індії, від Гімалаїв відділені долиною Інду; довж. 800 км, вис. до 7690 (Тіричмір); утворені в альпійському орогенезі; сухі степи, льодовики. ГІНЕКОЛОГІЯ розділ клінічної медицини та наука про будову, функції та хвороби статевих органів жінки. ГІНКГО ДВОЛОПАТЕВЕ двостовбурне дерево; батьківщина - гори Китаю; листки віялоподібні, дволопатеві; релікт ери мезозою; вирощують у парках як декоративну рослину. ГІПІ молодіжний суспільний рух, найяскравіший і найвидовищніший вияв контркультури, з'явився у США в середині 60-х XX ст., згрупував нонконформістську, бунтівну супроти держави й суспільних … ГІПАТІЯ (Іпатія)
з Александрії, 370-415, математик, астроном і філософ-неоплатонік, послідовниця Ямвліха; викладала філософію в Александрійському Мусейоні; вбита релігійними фанатиками. ГІПЕАСТРУМ багаторічна декоративна рослина родини амарилісових, гібрид пд.-амер. сортів; листя рівне, вузьке, квіти чашоподібні, розташовані по 2-6 шт. на високому негнучкому стеблі; часто плутають з … ГІПЕР- перший елемент складних слів, які означають: надмірність, надлишок чогось, напр., гіперінфляція. ГІПЕРІНФЛЯЦІЯ зростання середнього рівня цін щонайменше на 100% у масштабі року; супроводжується загальнонаціональним економічним спадом і всезагальною та швидкою відмовою від використання національної … ГІПЕРБОЛА I
плоска крива, що є множиною точок Р, для яких різниця відстаней від 2 заданих точок F1 F2 (які називаються фокусами г.) є постійною; одна з конічних кривих; в прямокутній системі … ГІПЕРОНИ нестабільні суб'ядерні частинки з масами, більшими за маси нейтронів і протонів, з електричним зарядом або нейтральні; перші г. (L) відкрили 1947 у космічних променях. ГІПЕРТЕКСТ комп'ютерний спосіб подання інформації; відображуваний на екрані монітора текст містить виділені (напр., кольором) слова, звертання до яких викликає висвітлення подальшої інформації. ГІПЕРТОНІЯ підвищення артеріального кров'яного тиску. ГІПЕРЦИКЛОЇДА плоска крива, що утворюється точкою кола, яка зсередини торкається нерухомого ін. кола і котиться по ньому без ковзання: див. «епіциклоїда». ГІПНОЗ штучно викликаний стан затьмареної свідомості, подібний до сну, під час якого приспана людина піддається впливу гіпнотизера. ГІПО- перший елемент складних слів, які означають: під, нижче, нижче норми, напр., гіпоцентр. ГІПОПОТАМИ родина ссавців із ряду парнокопитних; 2 види, живуть лише в Африці; пристосовані до наземно-водного способу життя; звичайний г. - довж. бл. 4,5 м, маса бл. 3,6 т; живуть стадами; карликовий … ГІПОСТАЗИС філософський термін, впроваджений Плотіном на означення буття, яке було наслідком еманації з Абсолюту і займає визначене місце в космічній ієрархії. ГІПОТЕЗА думка, прийнята як припущення з метою з'ясування якогось явища, вимагає перевірки (верифікації). ГІПОТЕНУЗА сторона прямокутного трикутника, яка лежить напроти прямого кута. ГІПОФІЗ невел. залоза внутрішньої секреції; міститься у черепній коробці біля основи мозку; виробляє численні гормони, що впливають на обмін речовин, діяльність ін. залоз внутрішньої секреції, … ГІПОЦЕНТР обл. землетрусу, місце у глибині Землі, в якому розпочинається землетрус і з якого розходяться сейсмічні хвилі; місце на поверхні Землі над г. - епіцентр. ГІППІУС ЗІНАЇДА МИКОЛАЇВНА 1869-1945, дружина Д.С. Мережковського, рос. поетеса і літературний критик; з 1919 в Польщі і Франції; представниця символізму; філософсько-релігійна лірика, проза, п'єси; … ГІППОДАМ ІЗ МІЛЕТУ V ст. до н.е., грец. урбаніст, математик і софіст, відомий переважно із творів Арістотеля; автор втраченого трактату про формування полісів; перший привніс іонійський досвід планування міст … ГІППОКРАТ бл. 460-377 до н.е., грец. лікар; його називають батьком медицини; медицина Г. базується на раціональних засадах, гол. вимогою є принцип незашкодження хворому (primum non nocere) та … ГІПС мінерал класу сульфатів; білий, сірий або жовтуватий; дуже крихкий; при змішуванні з водою швидко твердне; пластичну масу використовують як моделювальний матеріал (декоративне мистецтво, … ГІРАКОТЕРІЙ викопна форма предка сучасних коней; жив у добу еоцену в лісах Пн. Америки. ГІРНИЧА ПОРОДА назва складних утворень земної кори, в яких проводяться гірничі роботи. ГІРНЯК ЙОСИП ЙОСИПОВИЧ 1895-1989, родом з України, на еміграції у США, укр. режисер, актор; чоловік О. Добровольської; театри Укр. бесіди, Березіль; репресований 1933; художній керівник Укр. театру, Театру слова … ГІРОГІТО 1901-89, імператор Японії з 1926; з 1947 конституційний монарх. ГІРОКОМПАС навігаційний прилад, де для визначення певного напряму (напр., пн.-пд.) використовується принцип незмінності положення у просторі осі обертання гіроскопа, який крутиться з вел. швидкістю. ГІРОН I ?-467 до н.е., з 365 - тиран Гелі (на Сицилії); після смерті брата Ґелона (478 до н.е.), тиран Сіракуз; зміцнив їх могутність та впливи на Сицилії; переміг етрусків під Кумами (474 до … ГІРОСІМА м. в Японії (острів Гонсю), порт на Внутрішньому Японському м.; 1,1 млн. мшк.; виробництво машин, суден, хімікалій, автомобілів (Мазда); лінія суперекспресу Сінкансен; унів.; 6 VIII 1945 … ГІРОСКОП пристрій, складений з відповідно підвішеного твердого тіла, напр., диска, що обертається навколо своєї осі; при довільному обертанні підвіски вісь обертання такого тіла зберігає свій … ГІРСЬКI ПОРОДИ слабкi чи щільні агрегати однорiдних або рiзних мiнералiв та мiнеральних субстанцiй, що виникли природним способом; розрiзняють: г. п. магматичнi, утворенi застиганням магми у надрах Землi … ГІРУДИН білкова речовина, що її виділяють слинні залози п'явок, які живляться кров'ю; сповільнює процес зсідання крові під час ссання п'явкою та в її кишківнику. ГІРЧАК прісноводна риба з ряду коропоподібних, живе у спокійних ріках та озерах Європи та Малої Азії; довж. бл. 9 см; самиця за допомогою довгого яйцекладу відкладає ікру у мантійну порожнину … ГІРЧИЦЯ I
одно- або багаторічна трав'яниста рослина родини хрестоцвітих, олійна культура, медонос; відомо 3 види; вирощується задля насіння, з якого добувають харчову олію та алілові масла, з … ГІСОП напівкущ; поширений в Середземномор'ї та центр. районах Азії; квітки фіолетово-сині, зібрані в колоскові суцвіття; вирощують як лікарську, медоносну і декоративну рослину; використовують у … ГІСТАМІН гормон, біогенний амін; див. «гормони». ГІСТЕРЕЗИС залежність стану певного тіла від того, що з ним відбувалося раніше; напр., намагніченість тіла за однакового значення магнітного поля може бути різною, залежно від того, зростало воно … ГІСТОГЕНЕЗ процес утворення тканин в індивідуальному розвитку (онтогенезі); починається розділенням зародкових листків; напр., нервова тканина розвивається в період зародкового життя, кісткова - ще … ГІСТОГРАМА графічне представлення статистичного розподілу кількісної величини за кількісною ознакою; представляє собою сукупність суміжних прямокутників, побудованих на одній прямій: див. «діаграма». ГІТ (Heath)
баронет Едвард Річард, нар. 1916, брит. політик; 1965-75 гол. Консервативної партії, 1970-74 прем'єр-міністр. ГІТАРА струнний щипковий музичний інструмент (хордофон) з 6 (переважно італ.) або 7 (переважно рос.) струнами; також г. акустична на відміну від г. електричної (сконструйованої 1936) - з … ГІТАЧІ японське акціонерне товариство, засноване 1920, штаб-квартира у Токіо; виробництво двигунів, електрообладнання, комп'ютерів. ГІТЛЕР (Hitler)
Адольф (псевдонім А. Шикльгрубера), 1889-1945, вождь нім. націонал-соціалізму (нацизму); родом з Австрії, маляр-аквареліст, учасник I Світової війни; з 1921 на чолі … ГІТЛЕРЮҐЕНД 1926-45, молодіжна організація націонал-соціалістської робітничої партії Німеччини, що виховувала молодь у дусі нацизму. ГІФУ м. в Японії (у центр. частині острова Гонсю); 405 тис. мшк.; шовкова, хіміч. промисловість; ремесло; залізничний вузол; унів.; туризм. ГІЧКОК (Hitchcock)
Алфред, 1899-1980, англ. кінорежисер; з 1939 у США; автор сенсаційних і детективних фільмів, майстер ефектів напруги і страху (Ребека, Вікна у двір, Психоз, Птахи, Нестяма, … ГАЄВСЬКИЙ ГРИГОРІЙ ПАРФЕНОВИЧ 1872-1933, укр. режисер; театри Києва; постановки (Оборона Буші, Повстання Мари); професор Київського музично-драматичного інституту. ГАЄНКО ФАЇНА ГРИГОРІВНА (псевдонім Ф.Г. Омельченко)
1900-65, укр. актриса; Львівський укр. драматичний театр; ролі у виставах (Лісова пісня, Калиновий гай). ГАЇВКИ весняні обрядові пісні й хороводи, що їх співають і водять переважно дівчата на Великодньому тижні на подвір'ї біля церкви - цвинтарі в Зх. Україні та на Поділлі. ГАЇТІ держава у Вест-Індії, у зх. частині острова Г. у складі Великих Антильських островів. Країна гориста, вис. до 2674 м (Ла-Селле); клімат вологий тропічний пасатний; савани. Чорношкірі й … ГААВІО (Haavio)
Мартті (псевдонім П. Мустап'яя), 1899-1973, фінський етнолог, міфолог та поет; у поетичній творчості впливи Т.С. Еліота та Р. Кіплінґа; Фінська міфологія. ГААҐА м. у Зх. Нідерландах, над Пн. м.; садиба парламенту, уряду та королівського двору; міська агломерація 693 тис. мшк.; поліграфічна, ґумова промисловість; вел. науковий (Королівська Академія … ГАБ'ЯРІМАНА (Habyarimana)
Жувеналь, 1937-94, руандійський політик, ген.; 1973 захопив владу шляхом військового перевороту; з 1978 президент, 1978-91 глава уряду і міністр оборони, 1975 гол. … ГАБІЛІТАЦІЯ у зх.-європ. та америк. університетах пошукування другого (вищого) наукового ступеня (габілітованого д-ра). ГАБІМА євр. театр, заснований 1909 у Білостоку; фактично діяв з 1917 у Москві (інсценізація Є.Б. Вахтанговим Дибука Ш. Ан-ського); після тривалих виступів у США, Палестині та Німеччині з 1931 … ГАБАРДИН однотонна тканина, зазвичай із вичесаної вовни, зі скісними, добре видимими смужками; непромокальний г. - використовують переважно на пальта. ГАБАРИТ граничні зовнішні розміри предмета, машини, споруди тощо. ГАББЛ (Hubble)
Едвін Повелл, 1889-1953, америк. астроном; досліджував позагалактичні туманності, сформулював т.зв. закон Габбла. ГАББЛА ЗАКОН швидкість взаємного віддалення (розбігання) галактик пропорційна віддалі між ними. ГАББЛА ТЕЛЕСКОП американський оптичний телескоп, розміщений на навколоземній орбіті (1990); за допомогою Г. т. проведено багато важливих спостережень. ГАБЕ ДОРА 1888-1983, болгарська поетеса; у віршах значне місце посідають патріотичні та громадянські мотиви. ГАБЕРМАС (Habermas)
Юрґен, нар. 1929, нім. філософ і соціолог, 1961-64 викладач філософії в Гайдельберзі, 1964 професор філософії та соціології унів. у Франкфурті-на-Майні, 1971 дир. Інституту М. … ГАБЛЕВИЧ МАРІЯ БОГДАНІВНА нар. 1950, перекладач з англ., член НТШ; в доробку твори Е. Дікінсон, Т.С. Еліота, Ю.І. Крашевського, Дж. Керуака, М. Лаурі, Дж. Апдайка; низка перекладів творів В. Шекспіра; провідний укр. … ГАБРО чорна або темно-зелена глибинна магматична гірська порода, з плагіоклазів і моноклінних піроксенів, титаномагнетиту; декоративний і шляховий матеріал. ГАБСБУРҐ-ЛОТРІНҐЕН ВІЛЬГЕЛЬМ 1895-1950 (51?), австр. та укр. військовий діяч, австр. архікнязь-ерцгерцоґ, полковник Легіону Укр. січових стрільців; онук австр. імператора Франца-Йосифа, син престолонаслідника … ГАБСБУРҐИ нім. династія; з 1273 на троні нім. королів, з 1282 у Австрії (з 1438 цісарі), з 1477 у Нідерландах, з 1516 у Іспанії, з 1526 корона Угорщини й Чехії; з 1556 дві лінії: іспан. (вимерла … ГАВАЇ штат США на архіпелазі Г., на Тихому о.; 16,6 тис. км2, 1,2 млн. мшк. (білі, японці, полінезійці); гол. острови: Гаваї (10,4 тис. км2), Мауї, Оагу (82% населення штату); адміністративний … ГАВАНА (La Habana)
столиця Куби, торговельний та рибальський порт над Мексиканською зат.; становить провінцію Сьюдад-де-ла-Гавана; 2,1 млн. мшк.; гол. осередок промисловості (харчова, … ГАВАТОВИЧ (Ґават)
Якуб, 1598-1679, пол. і укр. письменник, педагог, культурно-освітній діяч; п'єса Трагедія, або Образ смерті пресвятого Іоанна Хрестителя, посланця Божого; 1619 під час її … ГАВЕЛ (Havel)
Вацлав, нар. 1936, чеський політик, драматург, есеїст; після поразки Празької весни (1968) перебував у опозиції; учасник оксамитної революції (1989); 1989-92 президент … ГАВР м. у Пн. Франції, у департаменті Верхня Нормандія, біля місця впадіння р. Сена у прот. Ла-Манш; міська агломерація 254 тис. мшк.; другий після Марселя торговельний порт країни (привіз … ГАВРИЛЕНКО АЛЛА ВАСИЛІВНА нар. 1934, укр. балерина; солістка Київського театру опери та балету; партії: Лілея (Лілея), Фрігія (Спартак). ГАВРИЛИШИН БОГДАН нар. 1936, швейцарський підприємець укр. походження, учений-політолог, економіст; консультант з питань бізнесу та міжнародних відносин; член НАНУ, член правління Рим. Клубу, інціатор …
| 