Х, Х двадцять шоста літера укр. абетки, за конфігурацією видозмінена кирилична; позначає приголосний звук х; вимовляється ха. ХІБІНИ гірський масив у Росії, на Кольському півостр.; вис. до 1191 км; багаті поклади апатито-нефелінових руд; тундра, льодовики і сніжники. ХІВА м. в Узбекистані, над Амудар'єю; 41 тис. мшк.; бавовняна, керамічна промисловість, килимова фабрика; місто-музей. ХІВИНСЬКИЙ КАГАНАТ історична дeржава у пониззі Амудар'ї та на сx. від Каспійського м.; заснований 1512 узбeцькою династією, столиця Xіва; з 1873 рос. протeкторат; 1920 - Xорeзмська Народна Рад. Рeспубліка; … ХІЛІАЗМ теологічний погляд, що проголошує настання на Землі тисячолітнього Царства Божого (Христового); на х. покликаються тепер деякі течії християнства, що виросли з Реформації (зокрема, … ХІМІОТЕРАПІЯ лікування хіміч. речовинами у нешкідливих для хворого концентраціях; ліки вибірково знищують або ушкоджують хвороботворні мікроорганізми чи гальмують розвиток пухлинних клітин. ХІМІЧНІ СИМВОЛИ загально прийняті умовні позначення хіміч. елементів - скорочення їх лат. назв, напр.: мідь - Сu, cuprum, кисень - О, oxygenium. ХІМІЧНА СПОЛУКА речовина, до складу якої входять атоми не менш як 2 хіміч. елементів у певному кількісному співвідношенні; розрізняють органічні х. с. - сполуки вуглецю (за винятком його окислів), … ХІМІЧНА ФОРМУЛА умовний запис якісного і кількісного складу молекули хіміч. речовини або її будови і просторової структури за допомогою хіміч. символів; напр., сумарні формули показують вид і кількість … ХІМІЧНЕ РІВНЯННЯ умовний запис хіміч. реакції за допомогою хіміч. формул і символів; показує початковий і кінцевий стан реагентів; у лівій частині рівняння записують вихідні речовини, у правій - продукти … ХІМІЧНЕ СПОЛУЧЕННЯ взаємодія між атомами у стійких, з хіміч. точки зору, системах - молекулах або їх фрагментах; утворюється головним чином завдяки валентним електронам, тобто таким, що перебувають на … ХІМІЧНИЙ АНАЛІЗ встановлення хіміч. складу речовини на підставі результатів проведених хіміч. реакцій (класичні методи) або виміряних спеціальними приладами фізичних чи фізико-хімічних величин … ХІМІЧНИЙ ЕКВІВАЛЕНТ кількість грам-атомів хіміч. елемента або грам-молекул хіміч. сполуки, яка з'єднується з одним грам-атомом водню або заміщує його в хіміч. сполуці; залежить від виду зв'язку та типу … ХІМІЧНИЙ ЕЛЕМЕНТ речовина, що складається з однакових атомів, тобто атомів з однаковим числом протонів в атомному ядрі; проста хіміч. речовина - речовина, яка хіміч. методами не розкладається; перетворення … ХІМІЯ наука, яка займається одержанням, дослідженням властивостей, складу і будови хіміч. речовин, перетвореннями цих речовин та умовами, що впливають на результат і швидкість цих перетворень. ХІМІЯ АНАЛІТИЧНА розділ хімії, який займається визначенням кількісного і якісного складу речовин (за допомогою хіміч. аналізів). ХІМІЯ НЕОРГАНІЧНА розділ хімії, що вивчає хіміч. елементи та їх сполуки, які відносять до неорганічних речовин. ХІМІЯ ОРГАНІЧНА розділ хімії, який вивчає органічні сполуки та реакції, в які вони вступають. ХІМІЯ ФІЗИЧНА розділ хімії, який займається встановленням залежності між фізичними властивостями і структурою речовини та вивченням фізичних явищ, якими супроводжуються хіміч. реакції. ХІМЕНЕС ДЕ СІСНЕРОС (Jimenez de Cisneros)
Франсіско, 1436-1517, іспан. священик, політик і гуманіст, з 1495 архієпископ Толедо, з 1507 кардинал і вел. інквізитор; 1508 заснував університет у … ХІНІН алкалоїд кори хінного дерева; протималярійні ліки; зменшує біль і знижує температуру. ХІНҐАН ВЕЛИКИЙ гори у Китаї, на зх. від Маньчжурської низ.; довж. 1200 км, вис. до 2029 м; складається переважно із магматичних порід; модринова тайга, на пд. мішані ліси і степи. ХІНҐАН МАЛИЙ гори у Китаї; відділяють Маньчжурську низ. від низовин над Амуром; вис. до 1150 м; модриново-ялинові ліси. ХІРУРГІЯ галузь медицини, що вивчає захворювання, основний метод лікування яких полягає в оперативному втручанні. ХІТИН полісахарид; див. «сахариди». ХІТОН у стародавній Греції довге чи коротке вбрання без рукавів з 2 прямокутних шматків матерії, зшитих з боків, застібнутих на раменах; найчастіше підперезаний у талії; х. носили і чоловіки, і … ХІТОНИ клас молюсків; живуть у смузі припливів і відпливів морських узбереж, прикріплені до ґрунту; бл. 1000 видів; тіло дуже сплющене, на хребті черепашка з 8 пластинок; вага до 1 кг. ХАБАНЕРА кубинський народний танець у синкопічному ритмі, наближений до танго, музичний розмір 2/4; популярний біля 1900; також у стилізованій формі. ХАБАРОВСЬК м. у Росії, адміністративний центр Хабаровського краю, порт на р. Амур; 609 тис. мшк.; корабельні, машинобудівна, металургійна, нафтопереробна, легка, хіміч. промисловість; міжнародний … ХАБАРОВСЬКИЙ КРАЙ у Росії, на Далекому Сході, на узбережжі Охотського та Японського м.; 788,6 тис. км2, 1,6 млн. мшк.; адміністративний центр Хабаровськ; міське населення 81%. Видобуток вугілля, руд … ХАВКІН ВОЛОДИМИР АРОНОВИЧ 1860-1930, франц. бактеріолог, родом з України; через антисемітизм змушений емігрувати з Рос. імперії до Швейцарії, пізніше Франції; працював у інституті Л. Пастера у Парижі, 1893 відкрив … ХАКАСІЯ у Росії, у горах Пд. Сибіру; 61,9 тис. км2, 584 тис. мшк.; столиця Абакан; хакаси 11%, росіяни 80%, українці; міське населення 74%. Видобуток вугілля, залізної руди, мармуру; легка, … ХАЛІСКО штат у Мексиці, на узбережжі Тихого о.; 80,8 тис. км2, 5,3 млн. мшк.; адміністративний і гол. центр Ґвадалахара; височинно-гористий; ліси; кукурудза, пшениця, цукрова тростина; … ХАЛІФ титул наступників Мугаммада; найвищий релігійний і світський лідер мусульманської держави - халіфату; мусульмани-шиїти (на противагу суннітам) визнавали лише світську владу х., вважаючи … ХАЛІФАТ мусульманська держава на чолі з халіфом; політично-релігійний інститут мусульманського суспільства на чолі з халіфом; утворився 632 після смерті Мугаммада, офіційно скасований після … ХАЛАТОВ ВІКТОР МИХАЙЛОВИЧ (псевдонім В.М. Поросьонкова)
1901-69, рос. актор, 1929-69 працював у театрах України (Дніпропетровськ, Одеса, Сімферополь, Київ - Рос. драматичний театр імені Лесі Українки); ролі у … ХАЛВА кондитерський виріб із характерною волокнистою структурою, що є сумішшю карамельної маси з подрібненим олійним насінням (напр., горіхів, сезаму, соняшнику) з додаванням смаково-ароматичних … ХАЛДЕЯ назва Вавилонії в нововавилонський період (1-ша полов. I тис. до н.е.); від аккадської назви зх.-семітського народу калду, який переселився до Пд. Вавилонії у середині XI ст. до н.е. ХАЛУПНИКИ (від халупа – злиденний будинок)
найбідніше міське та сільське населення України XVI-XIX ст.; не мали земельної власності, володіли тільки будинком і присадибною ділянкою; наймити, … ХАЛЦЕДОН мінерал класу силікатів, волокниста приховано-кристалічна щільна відміна кварцу; забарвлені відміни вживають як напівблагородне каміння (напр., агат, хризопраз, карнеол). ХАЛЬКОПІРИТ мінерал класу сульфідів, сірчаста сполука міді та заліза; мідножовтий, з металевим блиском; багата мідна руда. ХАМЕЛЕОНИ родина ящірок; живуть на деревах; 85 видів, заселяють Африку, та Азію, острови Мадаґаскар, Шрі Ланка, у Європі - Іспанію; довж. 5-60 см; можуть швидко змінювати забарвлення (з метою … ХАМЕНЕЇ АЛІ нар. 1940, іранський мусульманський теолог, політик; 1989, після смерті імама Хомейні, обраний його релігійним і політичним наступником. ХАМЕРОПС рослина родини пальмових; 2 види: х. низький і х. деревовидний; х. низький - карликова кущувата пальма з віялоподібними листками, в дикому стані росте в Європі (Пд. Іспанія, Сицилія) та в … ХАМСИН сухий, спекотний пд. або пд.-сх. вiтер, який віє з квiтня до червня (4-6 разiв по 2-3 днi) у Єгиптi i біля Червоного м.; навiює з пустель пил i пiднiмає темп. повiтря до 40°С. ХАН у VI-XX ст. титул правителів у кочових тюркських і монгольських народів, а також у державах і династіях, пов'язаних з ними походженням. ХАНААН стародавня країна на сх. узбережжі Середземного м. (територія майбутньої Палестини, частини Сирії та Фінікії), заселена семітським населенням, яке на поч. II тис. до н.е. створило тут … ХАНЕНКО БОГДАН ІВАНОВИЧ 1858-1917, укр. колекціонер-меценат і археолог; член Археологічної комісії, Історичного товариства Нестора Літописця, почесний член Рос. АМ; спонсорував археологічні дослідження на … ХАНЕНКО МИКОЛА ДАНИЛОВИЧ 1693-1760, укр. державний діяч, мемуарист; онук гетьмана М. Ханенка; 1717-23 служив у Генеральній канцелярії (старший військовий канцелярист, помічник генерального писаря), 1723 ув'язнений … ХАНЕНКО МИХАЙЛО СТЕПАНОВИЧ ?-?; 1669-74 гетьман Правобережної України, обраний на противагу П. Дорошенкові; прихильник козацького уряду під пол. протекторатом; разом з коронним гетьманом Я. Собеським провадив війну … ХАНКА оз. на Далекому Сході, в Росії та Китаї; в басейні Амуру; 4190 км2; гл. до 10,6 м; витікає р. Сунґача (притока Уссурі); на берегах численні колонії водяних птахів. ХАНТИ-МАНСІЙСЬКИЙ АВТОНОМНИЙ ОКРУГ у Росії, у Зх. Сибіру, в басейні р. Об та Іртиш; 523,1 тис. км2, 1,3 млн. мшк.; адміністративний центр Ханти-Мансійськ; ханти 0,9%, мансі 0,5%, росіяни 66%, татари; міське населення 92%. … ХАНУКА євр. 8-денне свято радості; святкують в пам'ять про очищення Єрусалимської святині від статуй давньогр. божеств після перемоги Юди Маккавея над Селевкідами 166 до н.е.; під час х. кожного … ХАНЬШУЙ р. у Китаї, найдовша притока Янцзи; довж. 1500 км, басейн 174 тис. км2; використовується для зрошування; гідроелектростанції, при гирлі - м. Ухань. ХАНҐАЙ гори у Монголії; довж. 700 км, вис. до 4031 м; складаються з гранітів, сланців і базальтів; степи. ХАРАРЕ столиця Зімбабве; 1 млн. мшк.; гол. промисловий (харчова, текстильна продукція), торговий і науковий (унів.) центр країни; видобуток золота, піритів; міжнародний аеропорт. ХАРИЗМА згідно з християнською теологією, надприродний дар, яким Христос від Святого Духа наділяв вірного (чи вірних) з метою виконання певної місії чи послуги в церковній громаді; назву х. … ХАРИТКИ католицький орден, заснований 1629 св. Вікентієм а Паулу і св. Людовікою де Маріяк; в Україні з 1652; гол. мета: опіка над хворими, бідними й сиротами, керівництво шпиталями. ХАРИТОНЕНКО ІВАН ГЕРАСИМОВИЧ 1820-91, укр. підприємець-цукрозаводчик; нащадок селян-чумаків Сумщини, розбагатів на операціях з нерухомістю, торгівлі; засновник низки цукроварень, один з провідних ділових людей галузі. ХАРК іранський острів і вел. нафтовий порт у Перській зат., сполучений нафтопроводами із суходільними та шельфовими осередками видобутку нафти. ХАРКІВ обл. центр України, при злитті р. Харкова, Лопані та Уди (басейн Сіверського Дінця); 1,6 млн. мшк. (другий після Києва за чисельністю жителів в Україні); один з найбільших індустріальних … ХАРКІВСЬКИЙ КОЛЕГІУМ навчальний заклад XVIII - 1-ї чверті XIX ст., другий за значенням після Києво-Могилянської академії навчальний та науковий центр України; заснований 1722 як слов'яно-латинська школа … ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ заснований 1805 з ініціативи й за кошти, зібрані укр. громадським діячем В.Н. Каразіним; провідний науковий осередок Слобожанщини. ХАРМАТАН сухий, спекотний пн.-сх. вiтер, який несе велику кiлькiсть пилу, з'являється мiж груднем i березнем на атлантичному узбережжi Пн. Африки (наплив континентального тропiчного повiтря iз … ХАРМС ДАНИЛО ІВАНОВИЧ (псевдонім Д.І. Ювачова)
1905-42, рос. поет і драматург; представник літератури і театру абсурду; оповідання, гротескні драми (Єлизавета Бам), жартівливі лимерики; помер у в'язниці. ХАРОВІ клас зелених водоростей, до 1 м довж.; поширені в малих прісних і солонуватих водоймах; понад 300 видів. ХАРТІЯ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ статут ООН, прийнятий 1945 у Сан-Франциско: формулює цілі, завдання, принципи функціонування та діяльності органів ООН. ХАРТУМ столиця (з 1956) Судану, біля місця злиття Блакитного й Білого Нілу; 925 тис. мшк. (разом із сусідніми м. Омдурман і Пн. Х. утворює конурбацію 1,3 млн. мшк.); цукрова, олійна, бавовняна, … ХАРЦИЗЬК м. обл. підпорядкування Донецької обл., 70 тис. мшк; найбільший в Україні трубний завод; підприємства машинобудівної, вугільної, харчової промисловості. Заснований 1869. ХАРЧЕНКО МАРІЯ ФЕДОРІВНА нар. 1924, укр. актриса; Закарпатський укр. музично-драматичний театр; ролі у виставах (Запорожець за Дунаєм, Матінка Кураж...). ХАСИДИЗМ містичний напрямок в юдаїзмі, засновником якого був Баал Шем Тов з Поділля, відомий під іменем Бешт; поширився у XVIII cт. переважно серед бідних верств євр. населення України, Польщі, … ХАСКІ місцеві породи мисливських та запряжних собак, що розводять в Сибіру, Ґренландії, на Алясці та у Пн. Канаді. ХАФУН мис в Сомалі, крайня сх. точка Африки; 51 ХВИЛI МОРСЬКI коливальні рухи води на поверхнi морiв i океанiв (х. м. поверхневi) або у їхнiй глибинi (х. м. глибиннi); х. м. поверхневi виникають внаслiдок дiї вiтру (х. м. вiтровi), притягання Мiсяця i … ХВИЛІ ЕЛЕКТРОМАГНІТНІ збурення електромагнітного поля; поширюються в просторі (у вакуумі зі швидкістю бл. 300 000 км/с) і переносять енергію цього поля (напр., світлові хвилі, радіохвилі). ХВИЛІ ПРУЖНІ збурення пружного середовища, які поширюються у ньому і переносять енергію коливань його частинок (напр., звук, хвилі на воді). ХВИЛІВНИК витка рослина родини хвилівникових, поширена в зонах помірного й субтропічного клімату; листки серцеподібні або лопатеві; квітки білі, жовті або з коричневим відтінком, часто цятковані, … ХВИЛЕВІД канал для поширення електромагнітної хвилі вздовж окресленого шляху; може бути замкненим - хвиля поширюється всередині х. (напр., металева труба), або відкритим - хвиля поширюється по … ХВИЛИНА позасистемна одиниця часу; 1 хв. = 60 с. ХВИЛЬОВИЙ МИКОЛА (псевдонім Миколи Григоровича Фітільова)
1893-1933, укр. письменник, громадсько-культурний діяч; член більшовицької партії, займав ліві позиції, від яких поступово відійшов; ініціатор … ХВИЛЯ АНДРІЙ АНАНІЙОВИЧ (псевдонім А.А. Олінтера)
1898-1938, укр. рад. державний діяч, літературно-мистецький критик; з 1917 укр. есер, боротьбист, з 1919 у більшовицькій партії; у 20-30-х на відповідальних … ХВИЛЯ ОЛЕКСАНДР 1905-77, укр. актор; Березіль, Харківський укр. драматичний театр; ролі у виставах (Диктатура); ролі у фільмах (Іван, Кармелюк, Кінець Чирви-Козиря, Майська ніч). ХВИЛЯ УДАРНА утворюється під час вибухів, детонації, над поверхнею тіл (літаків, ракет), що рухаються із надзвуковою швидкістю; при переході через фронт х. у. відбувається стрибкоподібна зміна тиску, … ХВОЙКО (Хвойка)
Вікентій В'ячеславович, 1850-1914, укр. археолог; нар. у Чехії, з 1876 у Києві; 1896 вперше відкрив пам'ятки трипільської культури, 1898-1901 - культури полів поховань; дослідник … ХВОЙНІ клас голонасінних рослин; бл. 500 видів; дерева і кущі зони помірного клімату пн. півкулі; листки переважно кількарічні, у вигляді голок або лусок; квітки роздільностатеві, опилюються … ХВОЩІ спорові рослини відділу папоротеподібних; поширені у вологих місцях; в Україні 9 видів, з них найпоширеніші х. польовий, х. лучний, х. болотяний і х. лісовий. ХДС див. «Християнсько-демократичний союз» ХЕДЕР релігійна 3-класна школа для євр. дітей; зазвичай містився в домі вчителя - меламеда чи ребе. ХЕДИВ спадковий титул правителів (віце-королів) Єгипту 1867-1914, фактично незалежних від османського султана. ХЕЙФЕЦ (Heifetz, Гейфец)
Яша, 1901-87, америк. скрипаль, нар. в Україні; один із найвидатніших скрипалів ХХ ст.; досконала техніка виконання; численні записи платівок; від 1959 - також … ХЕЛМНО I
м. у Торунському воєводстві на р. Вісла; 22 тис. мшк.; електромашинобудівна, харчова, деревообробна промисловість; пристань на Віслі; туризм; цінний середньовічний міський ансамбль, … ХЕЛМОНСЬКИЙ (Chelmonski)
Юзеф, 1849-1914, пол. маляр; гол. представник реалістичного напрямку у пол. малярстві 2 пол. XIX ст.; настроєві пейзажі (Журавлі), жанрові сцени із життя села (Четвірка). ХЕМНІЦ м. у Німеччині (Саксонія), у передгір'ях Рудних гір; 280 тис. мшк.; центр промисловості (машини, засоби транспорту), торгівлі, науки й туризму; замок XVI ст., замкова церква (XII, XVI ст.), … ХЕМОСИНТЕЗ біохіміч. процес засвоєння, аналогічний фотосинтезу, але без участі світла; утворення деякими бактеріями з води і вуглекислого газу органічних сполук з використанням енергії окислення … ХЕМОТРОПІЗМ вид тропізму, ростові рухи, ск., гіфів грибниці або коренів під впливом більшої (позитивний х.) або меншої (негативний х.) концентрації хіміч. речовини. ХЕОПС XXIV ст. до н.е., фараон Єгипту з IV династії; збудував у Ґізі найбільшу піраміду (висота 146 м). ХЕРСОН обл. центр України, на правому березі Дніпра, за 25 км від Дніпровського лиману Чорного м.; 365 тис. мшк.; корабельня, виробництво сільськогосподарських машин, електротехнічного … ХЕРСОНЕС ТАВРІЙСЬКИЙ давньогр. м., засноване 422/421 до н.е. вихідцями з Гераклеї Понтійської неподалік сучасного м. Севастополя; у IV-II ст. до н.е. центр держави у Пд.-Зх. Криму; з кінця II ст. до н.е. … ХИЖІ ЗВІРІ група ссавців, досконало пристосованих до здобування поживи полюванням; харчуються також тваринним послідом, іноді рослинами (як-от: велика панда); мають специфічні хижні зуби; бл. 250 … ХИЖІ ПТАХИ група птахів, досконало пристосованих до здобування поживи полюванням; гачкуватий дзьоб, гострі загнуті пазурі, гострий зір; 270 видів, заселяють усі континенти; до х. п. належать яструби, … ХИЖАЦТВО одна з форм співіснування 2 видів тварин, з яких один (жертва) є джерелом харчування для іншого (хижака); хижаки для нападу, а жертви для оборони використовують найрізноманітніші засоби … ХИЛЬКО РАЇСА ОЛЕКСАНДРІВНА нар. 1950, укр. балерина; солістка Київського музичного дитячого театру; ролі у виставах (Спартак, Легенда про любов). ХИМЕРА в давньогр. міфології потвора, що видихає вогонь; найчастіше зображали у подобі лева з головою кози на хребті та змією замість хвоста. ХИРІВ м. у Львівській обл., 5 тис. мшк.; підприємства будівельних матеріалів, машинобудівної, легкої промисловості; монастир єзуїтів (XVII ст.). Перша згадка 1374, маґдебурзьке право 1528. ХИРУНА м. у Пн. Швеції, у Скандинавських г.; 25 тис. мшк.; найбільший у Європі центр видобутку залізних руд (вивіз через Нарвік, влітку - через Лулео); машинобудівна промисловість; аеропорт. ХИТРУК ФЕДІР САВЕЛІЙОВИЧ нар. 1917, рос. режисер-аніматор; анімаційні фільми (Канікули Боніфація, Вінні-Пух, Острів, Дарую тобі зірку, Ікар і мудреці). ХЛЄБНІКОВ ВЕЛИМИР 1855-1922, рос. поет; співзасновник кубофутуризму в рос. літературі; вишукані й сміливі експерименти з мовою, авангардистські фонетичні композиції; лірика і поеми; укр. мотиви у віршах … ХЛІБ харчовий продукт, що його отримують із пшеничної, житньої або мішаної муки, інколи з домішками кукурудзяної, ячмінної або вівсяної, а також води, солі, пекарських дріжджів або закваски; … ХЛІБ ГРАХАМА дієтичні вироби з муки грубого помелу (разом з висівками), пшеничної або пшеничної і житньої; печеться без дріжджів. ХЛІБНЕ ДЕРЕВО походить із Пд.-Сх. і Сх. Азії; культивують задля великих їстівних суплідь (спечені мають смак хліба); цінна деревина, з луб'яних волокон виготовляють тканину. ХЛАМИДА у стародавній Греції коротке чоловіче верхнє вбрання з прямокутного шматка вовняної тканини, заокругленого з одного боку, застібнутого на рамені або під бородою. ХЛОПИЦЬКИЙ (Chlopicki)
Юзеф Ґжеґож, 1771-1854, пол. ген.; учасник повстання Косцюшка і наполеонівських воєн; під час листопадового повстання XII 1830 - I 1831 диктатор, фактичний командувач пол. … ХЛОПОМАНИ діячі укр. національного відродження 2-ї полов. XIX ст., переважно вихідці зі спольщених поміщицьких родин, які прагнули зблизитися з простолюдом (хлопами), сприяли розвиткові укр. мови та … ХЛОР Сl, хіміч. елемент з атомним числом 17; отруйний газ жовто-зеленого кольору; подразнює слизові оболонки; хіміч. дуже активний, сильний окисник, реагує майже з усіма елементами; найважливіші … ХЛОРЕЛА одноклітинні водорості, належать до відділу зелених водоростей; живуть у прісній і морській воді, а також у корі дерев, деревині, в ґрунті, піску; бл. 40 видів. ХЛОРИДИ хіміч. сполуки, молекули яких містять хлор першого ступеня окислення; з неорганічних х. найбільше значення мають х. металів - солі соляної кислоти, НСl; кристалічні речовини, як правило, … ХЛОРИСТА РТУТЬ (каломель) Hg2Cl2; неорганічна сполука у вигляді білих кристалів; використовують для охорони рослин, виготовлення електродів (каломелевих) та в медицині, гол. чином як зовнішній антисептик. ХЛОРИСТИЙ НАТРІЙ NaCl, неорганічна сполука, кристалічна речовина, добре розчинна у воді; в природі зустрічається у вигляді мінералу галіту та як складник морської води і соляних джерел; важлива сировина … ХЛОРИТИ група мінералів класу силікатів, зокрема, магнію, заліза, алюмінію; зелені, білі, рожеві, сірі; пластинчастої форми; складники метаморфічних і осадових порід. ХЛОРОЗ РОСЛИН захворювання; пожовтіння і навіть побіління листя та ін. зелених частин рослини; наслідок - порушення утворення хлорофілу і зниження активності фотосинтезу; головні причини: недостатня … ХЛОРОПЛАСТИ пластиди рослинних клітин лінзоподібної форми; містять рослинні барвники (хлорофіл), значну кількість каротину і ксантофілу; х. поглинають світлову енергію, перетворюючи її на хіміч. … ХЛОРОПРЕН ненасичена органічна сполука, похідна бутадієну; продуктом полімеризації х. є хлоропреновий каучук, який застосовується для проґумовлення тканин та паперу, як складник клеїв і лаків, в … ХЛОРОФІЛИ зелені барвники рослин і деяких бактерій (бактеріохлорофіли), яким властивий фотосинтез; містяться гол. чином у хлоропластах; поглинають видиме світло і уможливлюють перетворення світлової … ХМІЛЬ ЗВИЧАЙНИЙ одно- або багаторічна дводомна витка рослина родини шовковицевих, вирощують у т.зв. хмільниках задля суцвіть - шишок, які використовують у пивоварній промисловості та медицині (містять … ХМІЛЬНИК м. у Вінницькій обл., райцентр, на р. Пд. Буг; 30 тис. мшк.; підприємства сільськогосподарського машинобудування, лекої, харчової, меблевої промисловості; бальнеологічний курорт … ХМАРА завислі у повітрі скупчення мікроскопічних (з діаметром, меншим 100 мкм) крапель води або кристаликів льоду (чи їх суміші); х. розрізняють за механізмом утворення, будовою, виглядом, вис. … ХМЕЛЕВСЬКА (Chmielewska)
Йоанна, нар. 1932, пол. письменниця; детективно-гумористичні повісті (в тому числі для молоді), написані від першої особи; Останнє слово небіжчика, Усе червоне, Дикий білок, … ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ обл. центр України, на р. Пд. Буг при впадінні р. Плоскої; 244 тис. мшк.; машинобудування (трансформаторні підстанції, преси, радіоапаратура, прилади), хіміч., харчова, легка промисловість; … ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ БОГДАН-ЗІНОВІЙ 1595-1657, гетьман Війська Запорозького з 1648, керівник козацької революції 1648-57 (Хмельниччина), засновник Козацької держави XVII-XVIII ст.; служив у реєстровому козацтві, учасник воєн … ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ТИМІШ бл. 1632-53, укр. козацький діяч, учасник Хмельниччини, старш. син Б. Хмельницького; учасник Зборівської битви 1649, походів на Молдову 1650 і 1652; одружився з дочкою молдовського … ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ЮРІЙ бл. 1641-85, укр. козацький діяч, гетьман Війська Запорозького 1659-63, 1677-81 і 1683-85, мол. син Б. Хмельницького; 1657 обраний гетьманом, але зрікся булави; вдруге обраний після … ХМЕЛЬНИЧЧИНА козацька революція 1648-57 в Україні під проводом Б. Хмельницького та війна проти панування пол. магнатів і шляхти; причини: посилення визиску укр. селянства, обмеження козацьких … ХМЕЛЬОВСЬКИЙ (Chmielowski)
Адам (Брат Альберт), св., 1846-1916, пол. маляр, монах; 1989 канонізований; засновник чернечих громад альбертинів та альбертинок, а також численних опікунських закладів для … ХОБОТНІ група копитних ссавців, що об'єднує лише 2 сучасних види слонів; велика кількість викопних форм, найпоширеніші у плейстоцені.
| 