А, А перша літера укр. абетки, за конфігурацією дещо видозмінена кирилична; позначає голосний звук а, вимовляється а. АЇД в грец. міфології: 1. бог царства мертвих, володар підземелля; чоловік Персефони; 2. назва підземного, оточеного ріками царства мертвих, вихід з якого стереже Кербер; в А. знаходяться … ААЛТО (Aalto)
Алвар Гуґо, 1898-1976, фінський архітектор і урбаніст; один із піонерів сучасної світової архітектури; серед робіт комплекс будівель політехніки в Отаніемі, Палац конгресів … ААРЕ р. у Швейцарії, ліва притока Райну; довж. 295 км; гідроелектростанції; гол. м.: Берн, Золотурн. ААРОН за Біблією брат Мойсея, вважається першим первосвящеником народу Ізраїля. ААРҐАУ кантон у Пн. Швейцарії, на Швейцарському плоскогір'ї та в горах Юра; 1,4 тис. км2, 517 тис. мшк.; адміністративний центр Аарау; гідроелектростанції; машинобудівна, молочарська … ААХЕН м. в Німеччині (Пн. Райн-Вестфалія); 250 тис. мшк.; електронна, машинобудівна, харчова промисловість; центр туризму, курорт; вузи; музеї; кафедральний собор (VIII-XIX ст.) із відомою … ААХЕНСЬКИЙ МИР 1668 трактат, що завершив фр.-ісп. війну; поділ Фландрії між Францією та Іспанією. ААХЕНСЬКИЙ МИР 1748 закінчив війну за австр. спадщину 1740-48; Австрія отримала підтвердження праґматичної санкції (утримання влади Марією Терезою), відмовившись від частини володінь в Італії (Парма, … АБІДЖАН найбільше м. і гол. порт Кот д'Івуар, над Ґвінейською зат.; міська агломерація 2,6 млн. мшк., осн. економічний (нафтохімія), науковий (унів.) і туристичний центр країни; міжнародний … АБІЛА м. у Центр. Іспанії (обл. Кастилія-Леон) в Кастилійських г.; адміністративний центр провінції А.; 46 тис. мшк.; автомобільна промисловість, торговельний і туристичний центр; збережено план … АБАДАН м. в Ірані, на кордоні з Іраком, на р. Шатт-ель-Араб, 210 тис. мшк.; вел. нафтовий порт, нафтопереробний комбінат. АБАЗИН АНДРІЙ ?-1703, брацлавський полковник 1684-1703; уч. пол.-козацького походу в Молдавію 1686-87, організатор оборони від нападів турец.-татарського війська; 1702-03 очолив повстання козаків … АБАК вид рахівниці у стародавній Греції та Римі, а також (до XIX ст.) у Зх. Європі. АБАКА верхня частина капітелі доричної колони у вигляді чотиристоронньої плити. АБАКАНОВИЧ (Abakanowicz)
Маґдалена, нар. 1930, пол. скульптор; професор Пол. вищої школи красних мистецтв у Познані; розмаїті скульптурні форми: так звані абакани, скульптури з мотузок, каменю, … АБАТ настоятель монастиря (абатства) в католицьких чернечих орденах, який має священичі свячення і повну духовну й світську владу; у Православній Церкві відповідником а. є ігумен. АББА шведський музичний ансамбль; створений 1972, виступав до початку 80-х; у складі: А. Фалскоґ, Б. Улвеус, Б. Андерссон, А. Ліньстад-Фредрікссон; у репертуарі - ритмічні, мелодійні пісні у … АББАДО (Abbado)
Клаудіо, нар. 1933, італ. диригент і піаніст; диригент оркестру театру Ла Скала в Мілані, філармоній у Нью-Йорку та Берліні, філармонії та опери у Відні. АББАС I ВЕЛИКИЙ 1571-1629, з династії Сефевідів, шах Персії з 1587; відвоював від узбеків, турків та індійських Великих Моґолів утрачені перські території; здійснив адміністративні реформи, модернізував … АББАСИДИ 750-1258, династія 37 араб. халіфів, яка правила після повалення династії Омейядів; їхня мусульманська держава простяглася від Туркестану до Іспанії, столицею до 762 був Дамаск, згодом … АБВЕР орган розвідки і контррозвідки командування нім. збройних сил; утворений 1925; з 1935 - орган вермахту, брав участь у підготовці та здійсненні його воєнних планів. АБД АЛЬ-МАЛІК ІБН МАРВАН 647-705, з династії Омейядів, халіф з 685; творець могутності арабо-мусульманської багатонаціональної держави; провів адміністративні реформи, зокрема, встановив арабську як мову … АБДРАШИТОВ ВАДИМ ЮСУПОВИЧ нар. 1945, рос. кінорежисер; побутово-психологічні драми (Полювання на лисиць, Парад планет, Слуга, Слово в обороні). АБДУЛ-ДЖАББАР (Abdul-Jabbar)
Карім (псевдонім Лео Алсіндора), нар. 1947, америк. баскетболіст; 6-разовий чемпіон професіональної баскетбольної ліги НБА (1971, 1980, 1982, 1985, 1987-88); 6 разів був … АБДУЛГАМІД ІІ (Абдул-Хамід ІІ) 1842-1918, з династії Османів, турец. султан 1876-1909; 1876 проголосив конституцію і скликав парламент; 1878 зупинив дію конституції та правив деспотично; за репресивне … АБДУЛЛАГ 1882-1951, емір Трансйорданії з 1921, король Йорданії з 1946; союзник Великої Британії на Близькому Сх.; 1949 анексував араб. частину Палестини; застрелений мусульманським фанатиком у … АБДУЛОВ ОЛЕКСАНДР ГАВРИЛОВИЧ нар. 1953, рос. актор театру і кіно; працює в театрі Ленком; ролі в побутових (Геній), костюмованих (Звичайне диво, Вбити дракона) фільмах та психологічних драмах (Тюремний роман). АБЕ КОБО (псевдонім Абе Кіміфуса)
1924-93, японський письменник; представник літературного авангарду; у творчості помітні впливи Ф. Кафки; романи (Жінка у пісках, Чуже обличчя, Людина-коробка), … АБЕЛЬ (Abel)
Нільс Генрік, 1802-29, норвезький математик; довів неможливість розв'язання загальних алгебричних рівнянь вищого від четвертого степеня за допомогою скінченної кількості … АБЕЛЯР (Abelard)
П'єр, 1079-1142, франц. філософ і теолог; послідовник поміркованого номіналізму; славнозвісна історія кохання А. й Елоїзи; Історія моїх бідувань. АБЕРАЦІЯ I
недолік лінзи, що спричинює спотворення, нерізкість (сферична а., астигматизм, дисторсія, кома) або забарвлення (хроматична а.) одержуваних зображень (деякі види а. притаманні й … АБЕРДІН портове м. у Великій Британії (Шотландія); адміністративний центр регіону Ґремпіен; 218 тис. мшк.; обслуговування нафтових платформ у Пн. м.; великий рибальський порт; унів.; музей; … АБЕРЬ Нільс, 1888-1957, шведський археолог, професор Стокгольмського унів.; співавтор типологічного методу в археології; вплинув на розвиток європ. археології XX ст. АБЕТКА укр. варіант назви алфавіту (за назвами перших літер а, бе); сформована на підставі кириличної системи знаків; в основу а. сучасної укр. мови покладено так званий гражданський шрифт, … АБЛЯЦІЯ зменшення маси льодовика чи снігового покриву внаслідок його танення. АБОЛІЦІОНІЗМ суспільно-політичний рух у Зх. Європі (зокрема у Великій Британії, Франції) та Пн. і Пд. Америці у XVIII-XIX ст., метою якого були ліквідація рабства й торгівлі рабами. АБОРДАЖ у морських битвах (до ХIX ст.) зчеплення двох кораблів (за допомогою гаків, багрів) і рукопашний бій команд на палубі. АБОРИГЕНІВ ВІРУВАННЯ вірування туземних племен Австралії; найважливіша складова а. в. - тотемізм, що водночас виступає як система племінної організації; вел. значення мають культові предмети (ск., чуринґа), … АБОРИГЕНИ широковживана назва корінного темношкірого населення Австралії, яке розмовляє австрал. мовами; бл. 265 тис. (переважно у резерваціях і місцях соціальної опіки); до прибуття європейців бл. … АБОРТ штучне припинення вагітності, видалення зародка до закінчення 15 тижня вагітності або несвоєчасні пологи чи пологи незрілим плодом між 16 та 28 тижнем вагітності; для обмеження шкідливого … АБРАЗІЯ руйнування гірської основи скельними уламками, що їх постійно переміщують річкові вири, хвилі морів і озер, вітри, льодовики; гол. чинник ерозії. АБРИКОС дерева і кущі родини розових, плодова культура, споріднена із сливою, батьківщина - Середня Азія та Китай; вирощують в районах із помірним кліматом; плоди - солодкі, соковиті, їх споживають … АБРУЦЦІ автономна обл. Італії в Апеннінах над Адріатичним м.; 10,8 тис. км2, 1,3 млн. мшк.; адміністративний центр - Л'Аквіла; сільське господарство (зернові, виноградники, маслини, вівчарство), … АБСЕНТ гірка горілка, настояна на травах (переважно полин), потім перегнана; шкідлива для здоров'я. АБСОЛЮТ буття, яке існує без причини, ні від чого не залежне і нічим не обмежене, вічна й необхідна основа дійсності; в християнській філософії ототожнюваний з Богом. АБСОЛЮТИЗМ I
форма правління, що характеризується неподільною концентрацією влади в руках однієї особи чи органу, які діють без будь-якого контролю.
II
філософський погляд, згідно з яким … АБСОЛЮТИЗМ ОСВІЧЕНИЙ фаза у розвитку європ. абсолютизму 2-ої полов. XVIII ст. (переважно у Австрії та Пруссії), яка відзначається зміцненням центрального апарату влади і реформами; розвиток промисловості; … АБСОЛЮТНИЙ НУЛЬ темп., що відповідає нулеві на термодинамічній шкалі Келвіна, практично недосяжна. АБСОРБЦІЯ 1. вбирання речовини, найчастіше газу, усім об'ємом ін. речовини - рідини або твердого тіла; використовується у виробництві сірчаної кислоти, H2SO4 - а. триокису сірки у воді; 2. поглинання … АБСТРАКТНЕ МИСТЕЦТВО (абстракціонізм, безпредметне мистецтво, конфігуративне мистецтво)
один з напрямків образотворчого мистецтва XX ст., основою якого є свідома відмова від зображення реального предметного … АБСТРАКЦІЯ загальне поняття, абстраговане (відокремлене), результат абстрагування (здійснення а.); в звичайному розумінні - погляд, твердження, відірване від дійсності, яке не спирається на факти. АБСУРД внутрішньо суперечливий вираз. АБСЦИСА перша з координат точки у декартовій системі координат на площині; вісь а. - зазвичай вісь OX. АБУ БАКР 573-634, тесть пророка Мугаммада і перший каліф, обраний після його смерті; розпочав завоювання в Палестині й Месопотамії. АБУ-ДАБІ I
столиця Об'єднаних Араб. Еміратів та емірату А.-Д.; на остріві А.-Д. у Перській зат.; 360 тис. мшк., міська агломерація 720 тис.; великий нафтовий порт, знесолювання морської води; … АБУДЖА столиця Ніґерії, в районі Федеральної столичної території; 306 тис. мшк. АБУЛАДЗЕ ТЕНҐІЗ 1924-94, грузинський кінорежисер; поетичні й філософські драми показують традиції, життя та звичаї Грузії (Лурджа Маґдани, Дерево бажань); алегорична політична драма Покута. АБХАЗІЯ автономна республіка у Грузії, на узбережжі Чорного м. і пд. схилах Вел. Кавказу; 8,6 тис. км2, 531 тис. мшк. (абхази 20%); у містах 48%; столиця Сухумі; вирощування чаю, цитрусових, … АБХАЗИ корінне населення Абхазії; невелика група в Аджарії; бл. 105 тис.; мова абхазька. АВІ-ЙОНА МІХАЕЛЬ 1904-74, ізраїльський археолог; родом з України; учений секретар урядового Відділу старожитностей (1948-53), професор класичної археології у Євр. універ. в Єрусалимі; Старожитності нашої … АВІЄТКА легкий спортивний, туристичний та різноцільовий літак. АВІАНОСЕЦЬ бойовий корабель - плаваючий аеродром і авіабаза; має стартову палубу, а всередині ангари і споруди для обслуговування літаків, вертольотів. АВІАЦІЯ комплекс теоретичних і практичних проблем та технічних засобів, пов'язаних із польотами на літальних апаратах; транспортний засіб та засіб повітряної оборони; розрізняють а. цивільну - … АВІАЦІЯ СПОРТИВНА вид цивільної авіації, охоплює: польоти на літаках, парашутний спорт, польоти на повітряних кулях, планеризм, авіамоделізм, а також вертолітний спорт. АВІНЬЙОН м. у Пд. Франції, у Провансі, над р. Рона; міська агломерація 181 тис. мшк.; паперова, поліграфічна промисловість, торговельний центр (фрукти, вина); унів., театральний фестиваль, музеї, … АВІНЬЙОНСЬКИЙ ПОЛОН ПАП 1309-77, період, коли папська резиденція містилася в церковних маєтках Авіньйону, а самі папи перебували у залежності від франц. королів. АВІС I
португальський лицарський орден, створений у середині XII ст. для боротьби з мусульманами; 1789 секуляризований.0
II
португальська династія 1385-1580; заснована великим магістром … АВІТАМІНОЗИ захворювання, що виникають внаслідок недостатньої кількості вітамінів у їжі або порушення процесів їхнього засвоєння, напр., при рахіті, цинзі. АВАКС (AWAKS, англ. Airborne Warning and Control System)
радіолокаційна система раннього попередження і командування, встановлена на літаках; уможливлює раннє виявлення об'єктів, що низько … АВАЛЬ доручення вексельного зобов'язання третій особі на випадок невиконання зобов'язання боржником. АВАНГАРД I
напрямок у зх.-європ. (переважно франц.) кіно 20-х, діячі якого вели пошук нових оригінальних засобів вираження (Дочка води, режисер Ж. Ренуар, На рейді, режисер А. Кавальканті, … АВАРИ (в давньоруських літописах обри)
кочові племена тюркського походження; наприкінці VI ст. прийшли з Азії через територію теп. України на середній Дунай і створили там Аварський каганат; … АВВАКУМ ПЕТРОВИЧ 1621-82, рос. православний священик, ідеолог старообрядців; противник літургійних реформ Никона; за наказом царя спалений на вогнищі; автобіографія Живот протопопа Аввакума. АВДЄЄНКО ГЕННАДІЙ ВАЛЕНТИНОВИЧ нар. 1963; укр. спортсмен (стрибки у висоту); чемпіон світу 1983, чемпіон Олімпійських ігор 1988 (олімпійський рекорд 2 м 38 см). АВДІЄВСЬКИЙ АНАТОЛІЙ ТИМОФІЙОВИЧ нар. 1933, хоровий диригент; з 1966 керує Укр. народним хором імені Верьовки; професор Київського педагогічного інституту; репертуар: укр. народні пісні. АВДІЙ XIII ст., давньоруський скульптор-різьбар, працював у Холмі (Галицько-Волинське князівство); капітелі, рельєфні зображення Спаса та Іоана Златоуста на фасаді храму; поліхромне вирішення; … АВДІОМЕТРІЯ комплекс методів, скерованих на визначення справності дії слухового апарату з метою підтвердження правильності його функціонування або визначення ступеню його порушення. АВЕЛЬ за Біблією син перших людей Адама і Єви, якого убив старший брат Каїн. АВЕНАРІУС (Avenarius)
Ріхард, 1843-96, нім. філософ, професор Цюріхського унів.; засновник (незалежно від Е. Маха) емпіріокритицизму. АВЕНАРІУС МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ 1835-95, рос. та укр. фізик; член-кореспондент Петербурзької АН; 1865-91 працював у Київському унів., 1875 створив першу в Україні лабораторію експериментальної фізики; праці з молекулярної … АВЕНТИН пагорб у стародавньому Римі; з V ст. до н.е. - плебейський, у період імперії - аристократичний район. АВЕНТИНСЬКИЙ БЛОК (Комітет опозиційних фракцій)
1924, італ. парламентська опозиція 127 католицьких, ліберальних, соціалістичних і комуністичних депутатів, які після вбивства Дж. Маттеотті на знак протесту … АВЕРРОЕС 1126-98, араб. філософ, правник, лікар і математик, походив з Кастилії; коментатор робіт Арістотеля; його філософія була піддана критиці з боку ортодоксальних мусульманських теологів; … АВЕРС передній (лицьовий) бік монети, медалі, ілюстрації; також внутрішня сторона крила вівтаря; протилежність реверсу. АВЕРЧЕНКО АРКАДІЙ ТИМОФІЙОВИЧ 1881-1925, рос. письменник, з 1920 на еміграції у Франції; співробітник і редактор сатиричних журналів у Харкові та Петербурзі (Меч, Сатирикон); збірки сатиричних і гумористичних оповідань … АВЕСТА cвята книга маздаїзму і зороастризму; текст староіранською (авестинською) мовою бл. VI ст. до н.е.; переклад А. середньоперською (пізньоавестійською) мовою і коментар до неї зветься … АВЛОС музичний інструмент, аерофон (дерев'яний духовий) з подвійною трубкою; популярний у стародавній Греції; музиканта, який грав на а., називали авлетом. АВОКАДО (алігаторова груша)
дерево; походить з Центр. Америки; вирощують у зоні тропіків; плоди їстівні, смачні, грушоподібні, з кісточкою всередині; сировина для виготовлення косметичних кремів. АВОҐАДРО ДІ КВАРЕНЬЯ (Avogadro di Quaregna)
Амадео, 1776-1856, італ. фізик; разом з іншими створив основи атомістичної теорії матерії. АВРААМ згідно з Біблією патріарх, праотець євр. та араб. народів; першим проголосив віру в єдиного Бога; Ягве уклав з ним угоду, знаком якої стало обрізання. АВРАМЕНКО ВАСИЛЬ 1895-1981, родом з України, на еміграції в Канаді, США; укр. хореограф, дослідник укр. танцю; заснував: у Канаді Гол. рухому школу укр. національного театру, в Нью-Йорку (США) Балет А., … АВСТЕРЛІЦ м. у Чехії, в південноморавському регіоні. 2 XII 1805 - перемога Наполеона I над об'єднаною рос.-австр. армією (так звана битва 3 імператорів). АВСТРІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТРАКТАТ 1955 підписаний Францією, США, Великою Британією, СРСР і Австрією, котрій повертався повний державний суверенітет у кордонах 1938 і скасовувалося включення до Німеччини. АВСТРІЯ федеративна держава у Центр. Європі, у г. Альпах; складається з 9 федеральних земель. Понад 60% території займають Сх. Альпи з найвищим пасмом Високий Тауерн та височинним передгір'ям, яке … АВСТРІЯ ВЕРХНЯ федеральна земля у Пн. Австрії; 12 тис. км2, 1,4 млн. мшк.; адміністративний центр Лінц; на пд. Зальцбурзькі Альпи, на пн. Середньодунайська рівнина; гол. центр металургійної, … АВСТРІЯ НИЖНЯ федеральна земля у Пн.-Сх. Австрії, у Нижньоавстрійських Альпах і Віденській долині; 19,2 тис. км2, 1,5 млн. мшк.; адміністративний центр Санкт-Пельтен; гол. сільськогосподарський регіон … АВСТРАЛІЙСЬКА ВЕЛИКА ЗАТОКА частина Індійського о., біля пд. берегів Австралії; 1,3 млн. км2; гл. до 5670 м; найбільший острів - Кенґуру; порти: Аделаїда, Порт-Пірі. АВСТРАЛІЙСЬКА ОБЛАСТЬ зоогеографічна обл.; охоплює Австралію, Нову Ґвінею, Тасманію та ін. острови; домінують сумчасті, зустрічаються рідкісні яйцекладні примітивні ссавці, фауна багата птахами. АВСТРАЛІЯ I
найменший континент Землі на пд. півкулі; меридіанна протяжність становить 3200 км (з Тасманією 3680 км), широтна - 4000 км; пл. з островами прибл. 7,7 млн. км2; слабо розчленована, … АВСТРАЛІЯ ЗАХІДНА найбільший штат Австралії; 2525,5 тис. км2 (1/3 континенту), 1,7 млн. мшк. (в тому числі корінне населення 2,6%); адміністративний центр Перт. Видобуток золота, руд заліза і нікелю, … АВСТРАЛІЯ ПІВДЕННА штат Австралії; 984 тис. км2, 1,5 млн. мшк. (в тому числі корінне населення 1,2%); адміністративний центр Аделаїда. 3/4 території - пустелі та напівпустелі; солоні сезонні озера (Ейр, … АВСТРАЛОЇДИ корінне населення Австралії (аборигени), Меланезії, Нової Зеландії (маорі), що відзначається характерною формою обличчя і черепа, темною шкірою; належать до чорної раси людини. АВСТРАЛОПІТЕКИ найдавніші відомі форми людиноподібних істот доби раннього плейстоцену, рання стадія еволюції людини; поєднують людські (прямоходіння, використання знарядь праці) та примітивні (малий мозок … АВСТРО-УГОРЩИНА дуалістична держава 1867-1918, що виникла внаслідок реформ у Австрійській імперії на засаді рівноправності Австрії й Угорщини, поєднаних реальною унією; спільні: монарх (цісар Австрії, … АВСТРОАЗІАТСЬКІ МОВИ одна з 2 гол. австричних сімей мов; 8 мовних груп, зокрема мон-кгмер (Камбоджа, В'єтнам, Лаос, Таїланд), в'єт-мионґ (В'єтнам, частково Лаос), палаунґ-ва (В'єтнам, Лаос, Таїланд), кгасі … АВСТРОМАРКСИЗМ комплекс поглядів теоретиків австр. соціал-демократії поч. XX ст. (М. Адлер, Р. Гільфердінґ, К. Реннер); характеризувався недогматичним ставленням до робіт К. Маркса, акцентуванням уваги на … АВСТРОНЕЗІЙСЬКІ МОВИ одна з 2 гол. сімей австричних мов; 3 мовні групи: 1. мяо-яо (Китай, В'єтнам, Лаос); 2. тайська (Таїланд, М'янма, Лаос, В'єтнам); 3. індонезійсько-океанічна. АВСТРОСЛАВІЗМ програма перебудови австр. монархії на федерацію рівноправних народів під скіпетром Габсбурґів; протилежність російському панславізмові. АВТОІМУНІЗАЦІЯ лежить в основі імунологічної толерантності; явище розпізнавання власних антигенів організму; порушення а. в патологічних умовах призводить до активізації механізмів автоагресії. АВТОАГРЕСІЯ імунологічна відповідь, яка призводить до пошкодження власних тканин організму; спричинена нестачею імунорегуляційних факторів та порушеннями метаболізму тканин; веде до появи … АВТОГАМІЯ в амеб злиття 2 ядер, що утворилися внаслідок редукційного поділу того ж материнського ядра; у тканинах тварин - самозапліднення. АВТОГЕННІ ҐРУНТИ ґрунти, утворені без участі зовнішніх матеріалів і чинників (напр., ґрунтових вод); до них належать підзолисті, бурі та чорноземні ґрунти. АВТОКЕФАЛІЯ система організації Православної Церкви, що полягає у цілковитій автономії намісних Церков; теп. на світі існує 15 автокефальних Православних Церков на чолі з патріархами чи митрополитами. … АВТОКЛАВ герметично закритий апарат для здійснення хіміч. реакцій при підвищених темп. й тиску; застосовується також для стерилізації харчових і фармацевтичних продуктів, медичних інструментів. АВТОКРАТІЯ самовладдя, необмежена влада певної особи. АВТОЛІЗ самоперетравлювання, розклад відмираючих та відмерлих клітин і тканин під дією власних внутрішньоклітинних ензимів; також патологічний симптом, напр., при виразковій хворобі. АВТОМАТ I
(пістолет-кулемет) ручна вогнепальна зброя, пристосована для ведення вогню чергами (до 450-1000 пострілів за хвилину на відстань бл. 250 м); калібр 5,6-11,43 мм; патрони подаються із … АВТОМАТИКА наукова дисципліна, яка займається основами теорії та конструкції автоматів; основні галузі а.: автоматичне регулювання, керування складними процесами, автоматичне вимірювання, перетворення … АВТОМАТИЧНИЙ ПІЛОТ комплекс авіаційних бортових приладів, які дають змогу без участі пілота (або за його мінімальною участю) реалізувати задану програму польоту (курс, висота польоту, швидкість та ін.). АВТОМОБІЛЬ механічний транспортний засіб на 3, 4 чи більше колесах, призначений для перевезення людей (легковий а., автобус), вантажів (вантажівка) або спеціального обладнання (спеціальний а., напр., … АВТОМОБІЛЬНИЙ СПОРТ вид спорту, до якого належать авторалі (напр., ралі у Монте-Карло), а також перегони (шосейні й трекові, вулицями міста), напр., Формула 1. АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА КРИМ Автономна Республіка у складі України; розташована на пд. України, в межах Кримського півостр.; на пн. межує з Херсонською обл., на зх. та пд. омивається Чорним м., на пн. сх. - Азовським … АВТОРАДІОГРАФІЯ метод дослідження, який застосовують в біології та медицині для визначення локалізації радіоактивних елементів і помічених ізотопами зв'язків у клітинах і тканинах та для спостереження за … АВТОРИТАРИЗМ антидемократична система правління, при якій владу посідає військо, партія чи політична група, зосереджені навколо лідера; зазвичай є наслідком державного перевороту (ск., в Іспанії … АВТОРИТЕТ суспільне визнання, престиж осіб, груп й інституцій, який спирається на ціновані в певному суспільстві вартості; також особи, інституції, які користуються визнанням. АВТОРСЬКЕ ПРАВО національне та міжнародне законодавство, яке захищає інтелектуальну власність на твори науки, літератури, мистецтва; а. п. є невідчужуваним та передається у спадок, чинне упродовж усього … АВТОСТРАДА СОНЦЯ автомобільна магістраль в Італії міжнародного туристичного значення; сполучає Мілан та Неаполь; довж. 755 км; у продовженні автострада Неаполь - Реджо ді Калабрія, довж. 405 км. АВТОТОМІЯ рефлекторне відторгнення тваринами частини тіла (напр., хвоста ящірками), переважно згодом регенерованої; захисна реакція. АВТОТРОФІЗМ здатність організмів засвоювати неорганічні сполуки, як-от у зелених рослин - шляхом фотосинтезу, бактерій - хемосинтезу; відсутність а. - гетеротрофізм. АВТОТРОФНІ ОРГАНІЗМИ зелені рослини та деякі бактерії, котрі шляхом фотосинтезу чи хемосинтезу перетворюють неорганічні сполуки у органічні речовини власного тіла; перша ланка харчового ланцюга. АВТОХТОН представник корінного первісного населення краю, на відміну від пізніше прибулого. АВҐСБУРҐ м. у Німеччині (Баварія), у передгір'ї Альп; 265 тис. мшк.; машинобудівна, авіаційна промисловість; унів.; астрономічна обсерваторія, музеї; туристичний центр; перша будівля стилю ренесанс … АВҐУРИ у стародавньому Римі колегія жерців, які ворожили на польоті й поведінці птахів (авспіція); спочатку мали високе релігійне й політичне становище, пізніше лише номінально високе звання. АВҐУСТ (Augustus, божественний, величний)
титул рим. імператорів, уперше наданий Октавіанові (27 до н.е.) ухвалою сенату; титул Авґусти надавали також деяким дружинам імператорів. АВҐУСТ III (August III)
1696-1763, з династії Веттинів, саксонський курфюрст (як Фрідріх Авґуст II), пол. король з 1733, син Авґуста II; здобув корону за допомогою рос. і саксонських військ; … АВҐУСТИН БЛАЖЕННИЙ Аврелій Авґустин св., 354-430, філософ і теолог; представник зх. патристики; єпископ Гіппони; одним з перших цілісно й послідовно виклав християнську доктрину; прийняв неоплатонізм, … АВҐУСТИНІЗМ доктрина св. Авґустина; також філософські й теологічні погляди та напрямки, які до неї належать; надихав багатьох філософів і теологів, в тому числі сучасних (течії а. існують в … АВҐУСТИНЕУМ інститут для навчання укр. греко-католицьких священиків, заснований 1816 австр. імператором Францом I у Відні.
| 