У сучасного письменника, мова творів якого справляє загалом добре враження, читаємо: «Земля в житті Ванди відігравала виключну роль», — а через сторінку знов: «І потрібно було виключного факту, щоб прихильність Ванди зламалась».

Прикметник виключний не тільки часто поглинає інші, більш підхожі слова, як бачимо в наведених фразах, а часом траплявся й у нашій класичній літературі: «Йому, либонь, трапились на сей раз якісь виключні вражіння» (Олена Пчілка).

У сучасній українській літературній мові, відповідно до російського слова исключительный, є прикметники винятковий, надзвичайний, що їх дає тритомний Російсько-український словник. Ось приклади: «Це траплялося рідко, при виняткових випадках» (І. Нечуй-Левицький); «Перед з’їздом стояли завдання виняткової ваги» («Радянська Україна»); «Винятковий закон», «Надзвичайні заходи», «Надзвичайне становище» (Словник за редакцією А. Кримського).

З цього випливає, що й письменникові, з твору якого процитовано на початку дві фрази, слід було написати «виняткову роль», «надзвичайного (виняткового) факту».