ВЕРХ(найвища частина чогось) вершина, вершок, верхівка; верхів'я, (гірського пасма) гребінь, розм.: верховина, маківка, (гострий вершечок гори) пік; (дерев) верхів'я. |
 |
| ||
|
|
|
ВЕРХ(найвища частина чогось) вершина, вершок, верхівка; верхів'я, (гірського пасма) гребінь, розм.: верховина, маківка, (гострий вершечок гори) пік; (дерев) верхів'я. |
| ||
© www.ridnamova.org — Полюга Л. М. «Словник синонімів української мови» (за даними rozum.org.ua) |
||