Тлумачення

Бути пасивним у розмові. Володіти мовою, мати не виявляти почуття, не здатність передавати сло- видавати звуків, зберігати вами думки, почуття, ка- мовчанку. зати, мовити, розмовляти, балакати.

Сполучуваність

Говорить •о- мовчить батько, дочка, студент, учень; на вулиці, у класі, в сім’ї, у трамваї, в університеті, у школі; при батькові, при дочці, при дітях, при матері, при учнях; про вчинки, про відрядження, про навчання, про неї, про нього, про оцінки, про події, про факти. Мовчати о говорити ввічливо, відкрито, вперто, постійно, часто, чесно. Говорити без труднощів, від широго серця, впевнено, голосно, грубо, енергійно, захоплено, повільно, пристрасно, спокійно, тихо, швидко мовчати зовсім, покірно, стійко. Відмовляти, забороняти, заставляти кого-н., любити, продовжувати, рішити, старатися, хотіти говорити <-> мов чати. Мовчати о говорити завжди, повсякчас, довго, постійно, не перестаючи, щодня. Мовчати тупо, понуро, насуплено о говорити голосно, швидко, українською мовою, по-українському, з товаришем, батьком, гарно, з акцентом, правду, боязко. Намагатися, продовжувати мовчати о говорити. О А ми дивились і мовчали (Т. Шевченко)', Ми вдвох ішли й не говорили. Ти вся засніжена була (М. Рильський)', Мовчить Полтава, наче приголомшена, перехотілось людям говорить. Він гомонить, а я собі мовчу (Л. Костенко)', Не мовчанка буває нудна, а пуста балачка; Лихо говіркому, та не добре й мовчазному (Народні прислів ’я)'. Усякі люди трапляються на містку: і щедрі і скупі, і веселі і сумні, і мовчазні і говіркі, але кожен щось лишав Кузьмі (М. Стельмах)', Складачі також мовчали (І. Франко); Товариш говорив щось (М. Коцюбинський).

Споріднені пари

Мовчазний / / мовчазливий говіркий / / говірливий, мовчанка <-> говоріння / / говір, мовчати казати / / мовити, мовчати о балакати / / розмовляти, мовчун балакун, мовчазний о балакучий, мовчати <-> лепетати / / белькотати, мовчазний <-> лепетливий, мовчазник / / мовчальник о говорун / / лепетун.

Пор. ще:

: МОВЧАТИ о КРИЧАТИ, МОВЧАТИ -о. СПІВАТИ.