Як правильніше сказати по-українському: курити чи палити цигарки й люльки? Адже чуємо з уст і читаємо: «Я більше не палю — кинув»; «Тут палити заборонено»; «Курити — в туалеті» тощо. Не тільки в сучасній нашій літературі можна прочитати: «Гетьман дивився у вогонь і спокійно палив люльку» (Н. Рибак), — а й у класичній часом виявляємо такий самий вислів. Проте в народному мовленні більше чуємо слово курити, аніж палити: «Та й викрешем вогню, та й закурим люльку, не журися!» (народна пісня); «Дурень нічим ся не журить, горілку п’є та люльку курить!» (М. Номис).

Дієслово палити в значенні «курити тютюн» зайшло до української мови з польської, але воно має й інше значення — «розводити вогонь (багаття, пожежу)», «знищувати вогнем»: «Вони довели людям, що не треба палити та й руйнувати народне добро» (М. Коцюбинський), — від чого виник іменник палій — «людина, що нищить щось вогнем». Того, хто курить тютюн, звуть курець, а не палій. Отже, вислови курити тютюн і палити тютюн — тотожні, паралельні. Але через те, що слово палити має два значення, краще уникати непотрібного паралелізму й там, де мовиться про тютюнові вироби, вживати тільки слова курити й курець: «Я — більше не курець: місяць тому кинув курити». А взагалі краще — не курити (палити).