Не тільки в статтях, а навіть у сучасних віршах натрапляємо на слово дітище, поставлене в поважному, ба навіть урочистому плані, а не з нюансом іронії, глузування чи лайки, як то звучать усі українські іменники з суфіксом -ищ-: хлопчище, бабище, ручище, кулачище тощо.

Слово дітище, яке українець, за аналогією до наведених слів, вимовляє з наголосом на другому складі, може означати тільки зневажливу або глузливу форму, а зовсім не те ніжне або врочисте поняття, що має російський іменник із наголосом на першому складі — детище в розумінні «дитя, виплід, плід».

Близькими до іменника дитя в переносному значенні є слова виплід, плід: «Ці припущення є виплід його фантазії»; «Бібліотека — плід моєї праці» (Російсько-український фразеологічний словник І. Виргана й М. Пилинської).