Проте в нашій сучасній літературі трапляються випадки, коли цьому іменнику з наголосом на останньому складі надають значення російського слова белизна: «Мене зачарувала білизна снігів».

Чи є потреба поширювати значення іменника білизна, коли на російське слово белизна маємо в художній літературі слово білина («Дід похилився так, що волосся спливало з кінською гривою в одну білину». — М. Яцків), а в наших словниках є слова білість (Українсько-російський словник АН УРСР), білота (Російсько-український словник за редакцією А. Кримського)? Певно, що нема, бо дальший розвиток нашої мови потребує вточнення, а не довільного поширення семантики.