КІЛОК на струнних інструментах - дерев’яні або металеві пристрої, до яких прикріплюються струни; за допомогою К. збільшується або зменшується натягання струн, тобто відбувається настроювання
КІЛЬКІСНА ВЕЛИЧИНА ІНТЕРВАЛУ кількість ступенів, що входять до складу інтервалу від його основи до вершини включно, інакше - ступенева величина інтервалу. Назва інтервалу визначається саме К.в.і. (прима, секунда,
КІНЕСТЕЗІЯ (від гр. kinesis - рух, здатність до руху) - м’язові відчуття, пов’язані з положенням або напрямом руху певної частини тіла людини. К. має важливе значення у музичному навчанні, зокрема,
КІНОВАРНІ ПОМІТИ червоні позначення в знаменному запису музики (див. Крюки). К.п. вказували, з якого ступеня звукоряду слід починати спів, позначений в нотопису. КІНОМУЗИКА музичний компонент кінофільму, один із важливих виражальних засобів кіномистецтва. Сучасний етап музичного оформлення кінофільму характеризується рівноправним значенням музики у розкритті
КІСИН-ФАНДИР = хойисар-фандир
осетинський смичковий чоловічий інструмент. Існують двострунні (з квартовим строєм) та триструнні (з терцово - квінтовим строєм) К.-ф. Застосовується як сольний та
КІТАРОДІЯ (гр. kitharjdia) - спів у супроводі на кіфарі. КІТАРОН = кітароне
струнний щипковий інструмент, різновид басової лютні, поширений в Римському регіоні Італії в XVI - VII ст. КІФАРА (гр. kithara) - давньогрецький щипковий інструмент, подібний до ліри. Гру на К. називали кіфаристой; спів у супроводі К. - кіфародією, а музиканта – виконавця - кіфаристом. КІФАРИСТ (від гр. kithara) - в Давній Греції - приватний учитель, який за платню навчав підлітків гри на кіфарі та співу, а також поетиці.. КАБАЦА (ісп. cabaza) - афро-бразильський дерев’яний ударний музичний інструмент непевної висоти звуку з родини ідіофонів – сухий гарбуз, обгорнений сіткою з бусами. Звук видобувають долонею. КАБУКІ (яп. від ка - пісня, бу - танець, кі - майстерність) - японський національний театр, в якому мовлення і рухи акторів супроводжуються музикою та коментуються співаком – розповідником під
КАВАЛ духовий пастуший інструмент, подібний до подовжньої флейти, поширений в Болгарії, Молдові, Румунії та ін. країнах. КАВАЛЕРІЙСЬКА ТРУБА військовий сигнальний мідний духовий інструмент, різновид горна, призначений для подання кавалерійських сигналів. КАВАТА (від іт. cavare - видобувати) - в опері, ораторії, кантаті XVII - XVIII ст. заключний узагальнюючий розділ речитативу. КАВАТИНА (іт. cavatina, від іт. cavare - видобувати) - 1. Різновид лірико - оповідальної за характером арії. К. має більш просту форму, пісенний склад та відсутність темпових контрастів. 3. Вихідна
КАВЕР (від англ. сover - охоплення, захист, прикриття, схованка)- термін, який вживається для назви будь-якої нової інтерпретації відомої п’єси або пісні. К. можуть суттєво відрізнятись від
КАДАНС (фр. cadence) - див. Каденція (1). КАДЕНЦІЯ (іт. cadenza - закінчення) - 1. Мелодичний або гармонічний зворот (послідовність акордів), який закінчує музичний твір, його частину або окрему побудову (речення, період), встановлюючи
КАДЛО широка обечайка барабана, до якої кріпляться перетинки. КАДРИЛЬ (від ісп. cuadrilla - група з чотирьох осіб) - танець, поширений в Бєларусі, Росії, Україні, який виконують пари. Музичний розмір 2/4, 6/8. К. складається з 5 - 6 фігур, кожна з них має
КАЗУ (афр. kazoo) - народний музичний інструмент африканського походження, поширений серед американських негрів - трубка, закрита з одного боку мембраною, яка виступає вібратором. КАЙРАК давні таджицькі та узбецькі кастаньєти з камінців. В сучасній музичній практиці застосовуються в традиційних танцях, вокальних, інструментальних ансамблях і оркестрах народних інструментів. КАЛІПСО (амер. Calypsо, від імені німфи Каліпсо з грецької міфології) сучасний танець з острова Тринідад, який набув популярності в 50-х роках завдяки Г.Белафонте в Америці та Європі. Музичний
КАЛЕВІПОЕГ естонський епос, складений Ф.Крейцвальдом з рун в 1853 - 1861 роках. КАЛЕВАЛА карело-фінський епос, складений Е.Льонротом з рун і опублікований в 1835 (32 руни) та 1849 (50 рун) роках. КАЛТАК таджицький парний чоловічий танець. Музичний розмір 2/4, виконується у темпі швидкого маршу. КАМБІАТА (від іт. cambiare - змінювати) - неакордовий звук, який відстоїть від акордового звуку на секунду вгору (рідко вниз), припадає на слабку долю такту і при зміні акорду розв’язується ходом на
КАМЕР-МУЗИКАНТ композитор або соліст - виконавець, який при дворі XVII - XVIII ст. відповідав за виконання музики або брав в ньому участь. КАМЕРАТА (іт. camerata - компанія, корпорація) - об’єднання поетів, музикантів, вчених, яке виникло в 1580 у Флоренції і прагнуло відродити античну трагедію, а в сфері музики протиставляло хоровій
КАМЕРНА МУЗИКА (іт. camera - кімната) - вид музичного мистецтва - вокальна, інструментальна, вокально-інструментальна музика, створена для виконання невеликим складом музикантів в невеликих приміщеннях
КАМЕРНА СИМФОНІЯ різновид симфонії, що виник на початку ХХ ст. К.с. властиві стисла одно - двочастинна форма тривалістю від 10 до 30 хв., зменшення масштабу музичної ідеї, обмежений склад виконавців,
КАМЕРНИЙ АНСАМБЛЬ 1. Група музикантів, що виконує твори камерної музики. 2. Музичні твори для кількох вокалістів, інструменталістів, а також вокально - інструментальних складів. КАМЕРНИЙ ОРКЕСТР невеликий за складом оркестр, який виконує переважно ансамблево - оркестрову музику XVII - XVIII ст., а також твори, написані для К.о. До К.о., як правило, входять струнні смичкові
КАМЕРНИЙ СПІВ вид вокального виконавства, пов’язаний з художньою інтерпретацією романсів, пісень, ансамблів тощо в умовах невеликого концертного приміщення. К.с. вимагає специфічної, інтимної музики,
КАМЕРНИЙ ХОР невеликий за складом хор, який здебільшого виконує старовинну ансамблево - хорову музику, а також твори сучасних композиторів для складу К.х. КАМЕРТОН (від нім. Kammer - кімната і Ton - звук) - прилад, що визначає точну висоту певного звука, еталон висоти для настроювання музичних інструментів та хору. Найпоширеніший К. - це U - подібний
КАМЕРТОННЕ ПІАНІНО електричний багатоголосний клавішний інструмент, де замість струн застосовано камертони. Звучання К.п. подібне до звуку челести, можливе включення вібрації. Загальний діапазон К.п. - До -
КАМЕСО (ісп. kameso) - латиноамериканський дерев’яний ударний музичний інструмент невизначеної висоти звучання з родини ідіофонів, циліндр з дробом, зерном, горіхом тощо в середині. На К. грають,
КАМИЛЬ 1. Адигейська подовжня флейта з трьома отворами, виготовлена з тростини або дерева. Має діатонічний звукоряд; діапазон - кварта. 2. Кабардинський духовий язичковий інструмент, подібний до
КАМПАНЕЛЛА (іт. campanella - дзвоник) - музична п’єса, яка імітує передзвін дзвоників. Широко відома К. для скрипки Н.Паганіні та її фортепіанна транскрипція, створена Ф.Лістом. КАНІФОЛЬ (від лат. Colophonia resina - резина з Колофона) спеціальна смола, призначена для натирання волосу смичка інструментів з родини скрипкових для забезпечення тертя при видобуванні звуку. КАНАРІ (фр. canarie) - бальний і сценічний танець, популярний у Франції та Італії в XVI - XVII ст. Музичний розмір 3/8, 6/8 або 3/4, темп швидкий. В професійній музиці (Ж.Б.Люллі, Г.Персел,
КАНАСТЮЛЕК угорський духовий інструмент, подібний до рогу з мундштуком. КАНЕЛЬ (ест. kannel) - естонський струнний щипковий інструмент, подібний до гуслів, кантеле, канклес. КАНЗАСЬКИЙ ДЖАЗ = канзаський стиль
= Канзас-Сіті джаз
стильовий різновид раннього негритянського свінгу, який виник наприкінці 20-х рр. в м. Канзас - Сіті. Характерні ознаки - свінгова пульсація
КАНИТЕЛЬ (фр. cannetille) - м’яка металева проволока, якою обмотують струни для одержання низького звуку, а також частина тростини смичка інструментів з родини скрипкових для попередження ковзання
КАНКАН (фр. cancan - галас, від canard - качка) - французький танець алжирського походження, подібний до контрдансу. Музичний розмір 2/4, темп рухливий, енергійний, Виконується з характерним
КАНКЛЕС (лит. kankles) - литовський струнний щипковий інструмент, подібний до гуслів, канеля, кантеле. КАНОН (гр. kanon - лінійка, правило, зразок) - 1. Багатоголосний твір, де всі голоси виконують мелодію провідного, вступаючи за чергою; перший голос називається пропостою, інші, які імітують
КАНОНІКИ в Давній Греції - послідовники музично-теоретичного вчення Піфагора. КАНТ (лат. cantus - пісня) - старовинна триголосна куплетна пісня, яка виконувалась ансамблем співаків або хором без інструментального супроводу. Відомий з XVI ст. в Польщі, дещо пізніше - в
КАНТАДЖИРО (від іт. cantare - співати та giro - подорож) - пересувний конкурс - фестиваль італійських естрадних співаків і пісень. КАНТЕ ФЛАМЕНКО (ісп. cante flamenko) - пісні й танці Південної Іспанії, а також стиль їх виконання. КАНТЕЛЕ (kantele) - карельський та фінський народний струнний щипковий інструмент, подібний до гуслів, канеля, канклес. КАНТИГАС (ісп. cantigas) - жанр іспанських духовних та світських пісень на португальсько - галісійські тексти, які в ХІІ ст. створювали придворні співаки - музиканти. КАНТИЛЕНА (іт. cantilena - спів, розспівування) - 1. Здатність вокаліста до злитого звукоутворення та фонації на широкому диханні, найважливіший компонент співацької майстерності. 2. Мелодійність
КАНТИЛЯЦІЯ (від лат. cantillo - співаю тихо, слабо, сумливо) - протяжно - жалісливе речитативне виконання уривків з Біблії в давньому іудейському богослужінні. КАНТОР (лат. cantor - співак) - 1. В іудейській церкві (синагозі) - тенор - виконавець релігійних гімнів. В сучасних синагогах як кантори виступають відомі оперні співаки – М.Александрович,
КАНТРІ (англ. country - сільський) - народна музика британських переселенців у США, яка продовжувала традиції епічної кельтської балади і народних танцювальних форм. К. виконувалась характерним
КАНТРІ-РОК (від англ. country - сільський та рок) - напрямок музики року, який виник в 60-х роках у США як синтез кантрі і року. Головні виконавці К.-р. - музиканти, які створюють і виконують власні
КАНТУС МЕНЗУРАТУС (лат. cantus mensuratus - виміряний спів) - виклад основного хоралу поліфонічного твору ритмічно чіткими тривалостями нот. КАНТУС ПЛАНУС (лат. cantus planus - рівний спів) - основний хорал органуму поліфонічного твору, записаний звуками невизначено великої тривалості. В подальшому К.п. наближується до кантус фірмус,
КАНТУС ФІРМУС (лат. cantus firmus - незмінний спів) - провідна мелодія поліфонічного твору, яка є його тематичною основою і багаторазово проводиться у незмінному вигляді. КАНЦІОНАЛ (від лат. cantio - спів) - 1. Загальна назва збірників гуситських пісень чеської церкви, григоріанських співів, а з середини XVI ст. - духовних співів протестантської церкви. 2. Німецький
КАНЦОНА (іт. canzone - пісня) - 1. Вид ліричної поезії трубадурів Провансу ХІІ - ХІІІ ст., пізніше поширений в Італії та Північній Франції. 2. Багатоголосні пісні, стилізовані в народному дусі, а
КАНЦОНЕТА (іт. canzonetta - пісенька) - невелика вокальна сольна або багатоголосна канцона, яка виникла в Італії в процесі розвитку віланели, вплинувши на формування жанру арії. Інколи зустрічаються
КАПЕЛЬМЕЙСТЕР (нім. Kapelmeister - майстер капели) - керівник і диригент хору, оркестру. Таке значення слова К. застаріло, оскільки в наш час керівника хору називають хормейстером, керівника оркестру -
КАПРІЧО = капрічіо
(іт. capriccio - примха, каприз) - інструментальна п’єса довільної форми, в блискучому віртуозному стилі, заснована на імітації. КАРІЙОН (фр. carillon - передзвін) - 1. Ударний музичний інструмент, комплект настроєних відповідним чином невеликих дзвонів, інколи з клавішним механізмом, з діатонічним або хроматичним строєм. К.
КАРМАНЬЙОЛА (фр. Carmagnola - назва міста в П’ємонті) - французька народна бойова пісня - танець кінця XVIII ст. КАРНАЙ узбецька і таджицька латунна труба довжиною 2-3 метри, без пальцевих отворів. Звук міцний і низький, діапазон обмежений кількома звуками обертонового ряду. Застосовується як сигнальний
КАРТИНА 1. К.Симфонічна - див. Симфонічна картина. 2. Завершена частина акту в опері, балеті тощо відокремлюється короткою перервою, під час якої опускається завіса, а не антрактом. КАРТУЛІ = лезгинка
народний грузинський парний танець. Музичний розмір 6/8, 3/8; темп від помірно швидкого до жвавого, класична форма К. - п’ятичастинна. Виконується в супроводі народного
КАРЦГАНГ осетинський ударний інструмент, подібний до тріскачки, з 3 - 9 скріплених ремінцем дощечок з рукояткою. Застосовується для підкреслювання ритму під час танцю. КАР’ЯПАСУН = тирв
= тирі
естонська труба з дерева або кори. К. - сигнальний інструмент пастухів, споріднений латиському таурі та литовському даудіте. КАСАЦІЯ (від нім. Каssation - серенада) - інструментальний ансамблевий твір типу сюїти для виконання просто неба, подібно дивертисменту або серенаді. Зразки К. створили Й.Гайдн і В.А.Моцарт. КАСТАНЬЄТИ (ісп. castanetas, від лат. castanea - каштан) - іспанський ударний інструмент з родини ідіофонів без визначеної сили звуку, який складається з двох або трьох заокруглених пластинок,
КАСТРАТИ-СПІВАКИ (від лат. cvastro - вихолощення, оскоплення) - особлива категорія співаків (сопраністи та альтисти), які з XVI і до початку ХХ ст. виступали на сценах театрів Європи. Внаслідок кастрації в
КАТАКХАЛІ вид індійського музично - хореографічного театру, де пантоміма супроводжується вокальною розповіддю співака за завісою в супроводі оркестру. Вистави відбуваються на відкритому місці вночі і
КАФА народний кабардинський танець типу лезгинки (картулі). Музичний розмір - 6/8 або 2/4. Темп помірний. Виконується парами. КАЧА (іт. caccia - полювання, погоня, переслідування) - вокальний твір імітаційного складу часів раннього Відродження, який змальовував картини полювання, жанрово - побутові сцени. К. була
КАЧУЧА іспанський (андалузький) народний танець. Музичний розмір - 3/8 або 3/4. Темп близький до болеро. КАЯГИМ = каяго
давньокорейський різновид 12 - струнного щипкового інструменту, подібного до цитри. Діапазон - від великої до другої октави. Застосовується як сольний, акомпануючий та ансамблевий
КВІК-СТЕП (англ. quick step - швидкий крок) - бальний танець вільної побудови, який розвинувся з фокстроту в середині 1920 років. Музичний розмір 4/4. КВІНТА (лат. quinta п’ята) - 1. Один з основних інтервалів, який охоплює п’ять ступенів; позначається цифрою 5. Чиста К. має 3 1/2 тони; збільшена - 4 тони; зменшена - 3 тони (Тритон).2. П’ятий
КВІНТАКОРД акорд, побудований за квінтами (чистим або чистим та зменшеним). КВІНТДЕЦИМА (лат. quinta-decima - п’ятнадцята) 1. Один із складених інтервалів, який охоплює 15 ступенів; позначається цифрами 15 або 16 (як подвоєна октава). Чиста К. охоплює 15 ступенів та має 12
КВІНТЕТ (від лат. quintus - п’ятий) - 1. Ансамбль з п’яти виконавців - співаків або інструменталістів. За складом К. може бутиоднорідним (5 струнних смичкових, 5 дерев’яних духових, 5 мідних
КВІНТОВЕ КОЛО система розташування тональностей за ступенем спорідненості у вигляді схеми, де мажорні та мінорні дієзні тональності розташовані за чистими квінтами вгору, а бемольні - за чистими квінтами
КВІНТОВИЙ ТОН звук акорду терцевої побудови, який в стислому розташуванні є третім знизу, інакше - квінта акорду. Позначається цифрою 5, зберігаючи свою назву в усіх видах розташування і оберненнях
КВІНТОЛЬ (від лат. quintus - п’ятий) - особлива ритмічна фігура, яка складається з п’яти нот і за часом звучання дорівнює чотирьом або шістьом нотам тієї ж тривалості. Утворена шляхом поділу чотири-
КВІНТСЕКСТАКОРД перше обернення септакорду, коли басовою опорою є терцевий тон. Назва походить від інтервалів квінти та сексти, що утворюються між басом і відповідно септимою і основним тоном акорду.
КВАДРАТ в джазовій музиці - завершена функціонально - гармонічна структура (восьми-, дванадцяти-, шістнадцяти - тактова і т.д.), яка утворює основу теми для виконання імпровізації. К. багато разів
КВАДРАТНА НОТАЦІЯ = римська хоральна нотація
система нотного запису, яка існувала в Західній Європі на межі ХІІ – ХІІІ ст. для запису хоралу, одноголосної та багатоголосної нелітургійної музики. КВАРТА (лат. quarta - четверта) - 1. Один з основних інтервалів, який охоплює чотири ступеня звукоряду; позначається цифрою 4. Чиста К. охоплює 2 1/2 тони, збільшена К. (тритон)-3 тони, зменшена
КВАРТАКОРД акорд, побудований за чистими або чистими та збільшеними квартами. КВАРТДЕЦИМА (лат. quartdecima - чотирнадцята) - один із складених інтервалів, що охоплює 14 ступенів звукоряду і який можна розглядати як септиму через октаву; позначається цифрою 14. Мала К. охоплює
КВАРТЕТ (від лат. quartus - четвертий) - 1. Ансамбль з чотирьох музикантів - співаків або інструменталістів. За складом К. може бути однорідним (жіночий, чоловічий, струнний смичковий, дерев’яний
КВАРТОЛЬ (від лат. quartus - четвертий) - особлива ритмічна фігура, що складається з чотирьох нот і за часом звучання дорівнює трьом нотам тієї ж тривалості. К. утворюється поділом три- або
КВАРТСЕКСТАКОРД друге обернення тризвуку з квінтовим тоном у басі, коли між басом К. і його основним тоном утворюється кварта, а між крайніми звуками - секста; звідси походить назва акорду. Позначається
КВОДЛІБЕТ (від лат. quod libet - що завгодно) - багатоголосний гумористичний твір, побудований шляхом поєднання популярних мелодій і текстів або їх уривків. Як прийом К. використовується і в сучасній
КЕЄНОБА давнє грузинське масове музично-сценічне видовище, яке оспівує визвольну боротьбу грузинів проти ворожих орд і святкування перемоги. У К. застосовуються співи, танці та гра на музичних
КЕК-УОК (cakewalk - дослівно: похід за пирогом) - бально - естрадний танець, який виник на початку ХХ ст. як танець північноамериканських негрів. Назва К.у. пояснюється тим, що переможець
КЕМАНЧА = кяманча
східний та кавказький смичковий інструмент з кулеподібним корпусом з тутового чи горіхового дерева,гарбуза або кокосового горіха, довгою шийкою та 3 - 4 струнами. Стрій К. -
КЕСЛЕ чуваський щипковий народний інструмент, подібний до гуслів. КИЇВСЬКИЙ СПІВ (розспів) - південна гілка знаменного співу, підпорядкована системі осмогласія. К.с. викладені піснеспіви Обіходу. Мелодії К.с. коротші та простіші з ритмічного погляду за поспівки
КИЯК народний киргизький струнний смичковий інструмент з дерев’яним видовбаним корпусом, короткою шийкою та дископодібною голівкою з кілками. Стрій квартово-квінтовий, діатонічний. Звук м’який,
КЙОС = кос
= ку
= кез
азербайджанський ударний інструмент з родини мембранофонів, двобічний барабан, подібний до нагару. Звуквидобувають палками. Застосовується під час ходів, весіль, для
КЛАВІАТУРА (нім. Klaviatur, від лат. clavis - ключ) - система важелів для видобування звуку на фортепіано, органі, акордеоні, клавесині, клавікорді, баяні та інших клавішних інструментах. Найбільш
КЛАВІКОРД (від лат. clavis - ключ і гр. chorde - струна) - старовинний ударний клавішний музичний інструмент, один з попередників фортепіано. Звук К. видобувався за допомогою металевих пластинок
КЛАВІОЛІНА електричний одноголосий музичний інструмент, який має близько 50 тембрів. Діапазон - від однієї до п’яти октав. КЛАВІР (нім. Klavier) - 1. Спільна назва групи клавішних струнних музичних інструментів (клавікорд, клавесин, фортепіано тощо). 2. Перекладення партитури вокально - симфонічного твору (опера,
КЛАВІЦИТЕРІУМ клавесин з вертикальним розташуванням корпусу та струн. КЛАВІШ = клавіша
(від лат. clavis - ключ) - важіль музичного інструмента, який є деталлю механізму для видобування звука. Упорядкована сукупність К. називається клавіатурою. КЛАВІШНІ МУЗИЧНІ ІНСТРУМЕНТИ музичні інструменти, які звучать і змінюють висоту звуку внаслідок натискання на клавіші. Це - пневматичні (орган), ударні (фортепіано, клавікорд та ін.), язичкові (баян, фісгармонія та
КЛАВІШНИЙ МЕХАНІЗМ механічна система. яка слугує для вмикання та вимикання джерела звуку. Складається з кількох взаємопов’язаних частин - клавіатури, механіки, педалів тощо. В фортепіано К.м. є рушієм
КЛАВЕС (іт. claves) - латиноамериканський ударний інструмент з родини ідіофонів - дві дерев’яні палички довжиною 15 - 20 см і діаметром 2 - 2,5 см. Звук невизначеної висоти, дзвінкий, лункий.
КЛАВЕСИН (фр. clavecin) - старовинний клавішний щипковий інструмент з кількома клавіатурами - мануалами і регістрами. Звуксильний, але динамічно одноманітний, оскільки видобувається зачепленням
КЛАКА (фр. claque) - наймана група відвідувачів театральної вистави, які мають сприяти створенню штучного успіху або провалу артиста чи спектаклю. Таких людей звуть клакерами. КЛАПАН (від нім. Klappe - кришка, заслінка, клапан) - деталь механізму духових і пневматичних інструментів, яка призначена для зміни висоти звуку шляхом відкривання та закривання отворів в корпусі
КЛАРНЕТ (від лат. clarus - ясний, чистий) - дерев’яний духовий язичковий інструмент з циліндричним стволом та одинарною тростю. Звук приємного м’якого тембру. Регістри К. відрізняються за
КЛАСИФІКАЦІЯ СПІВАЦЬКИХ ГОЛОСІВ визначення типу голосу за такими показниками: звуковий діапазон, темброві ознаки, сила звуку, теситурна витривалість, висотне положення перехідних звуків, а також об’єм ротової порожнини,
КЛАСИЦИЗМ (від лат. classicus - зразковий) - стиль в мистецтві XVII - початку XIX ст., значення якого полягає в тому, що суть буття глибоко розумна й гармонійна і утверджує єдність та порядок в
КЛАСИЧНИЙ ДЖАЗ (англ. classic jazz) - період в історії традиційного джазу, коли на основі архаїчного джазу отримали розвиток такі його форми, як новоорлеанський стиль негритянського та креольського
КЛАУЗУЛА (лат. clausula - завершення, закінчення)
1. Багатоголосне закінчення окремих співів меси, остинатне повторення хоральної мелодії в тенорі та її ритмізація в остинатних фігурах. На основі
КЛЕЗМЕР народний єврейський музикант - інструменталіст. КЛЕП-ХЕНДЗ вказівка про необхідність підкреслити джазовий акомпанемент (зокрема, другу і четверту долю) плесканням виконавців у долоні. КЛУМПАКОЇС (від лит. klumpe - дерев’яне взуття і koja - нога) - давньолитовський парний народний танець. Музичний розмір 2/4, темп жвавий. Виконувався в дерев’яному взутті. КЛЮЧОВІ ЗНАКИ знаки альтерації, виставлені біля ключа, які показують тональність твору або його частин. К.з. можуть змінюватись в разі зміни тональності, а також в середині такту. В першому випадку
КОБЗА 1. Старовинний український народний щипковий інструмент, який має грушоподібний корпус, шийку з 4 - 10 ладами та від 5 до 10 струн і приструнків. К. була поширеною серед запорізького
КОБЗАР український народний мандрівний співець – музикант (часто сліпий), який виконував свої пісні та думи в супроводі кобзи (бандури). Мистецтво К. набуло розквіту в XVI - XVII ст., коли
КОБИЗ казахський двострунний смичковий інструмент з видовбаним ковшоподібним корпусом та короткою шийкою без ладів. За звуком нагадує віолончель з квартовим строєм. На К. виконують кю,
КОБИЛКА стара назва підставки для струн у скрипки, альта, віолончелі, контрабаса, домри, гітари та ін. КОБУЗ узбецький та каракалпацький двострунний смичковий музичний інструмент, подібний до казахського кобизу. КОВ БЕЛ (англ. cow bell) - металевий ударний інструмент латиноамериканського походження з родини ідіофонів, коров’ячий дзвіночок без язичка (серця), прикріплений до великого барабану. КОДА (іт. coda, від лат. cauda - хвіст) - 1. Додатковий, заключний розділ музичного твору, його закінчення, який не є обов’язковим для композиційної схеми і розташовується за останнім з основних
КОДЕТTА (іт. codetta - маленька кода) - 1. Невелика за розміром кода. 2. Одноголосна зв’язка в експозиції фуги, яка знаходиться між темою і протискладанням перед вступом відповіді в наступному
КОЗА український та польський пневматичний музичний інструмент, подібний до волинки. КОКЛЕ латвійський струнний щипковий інструмент, подібний до канклес, кантеле і гуслів. Застосовується як сольний, акомпануючий, ансамблевий та оркестровий інструмент.
|