(всепокора), -и, ж., інд.-авт. Похідне від усе і покора. В квадратах жертв — чистописом журби — усепокора, майже невідпорна. Свічадо спить. У ньому спить свіча, розплатана метеликом, акантом. (П-1:59); Як вікна в позапростір, позачас, за мури німоти і всепокори, так світяться свічада, світлом хорі, і пильно задивляються крізь нас у сяйва... (П-1:66).