Домівка Про проект Зворотний зв'язок Пiдтримати проект Зробити закладку

  
ridnamova.org →  Словник мови Стуса →  А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Я E


КОЛОБРОДИТИ

-джу, -диш, недок., poзм. 1. Безцільно ходити, не зосереджуючись ні на чому. 2. Учиняти бешкети; бешкетувати. 3. перен. Нутрувати, буяти, вирувати. Лиш колобродить у душі недуга і колобродить розпач мій по снах. (ЧТ:88); А ти все бродиш, колобродиш, бо ані вмерти, ані жить (П-1:192).

В iнших словниках: знайдено 2 збіга


/Орфографічний словник української мови/
КОЛОБРОДИТИ колобро

/Словник синонімів Караванського/
КОЛОБРОДИТИ пустувати, с. бешкетувати, шурубурити, р. броїти, ок. колоброїти.
Латинська транскрипцiя: [kolobrodyty]
→ КОМОННО Присл. до комонний. Непам'яті лапатий сніг спішить і пішо і комонно. (ЗД:77); Дощ... дихає холодію, лізе в обійми, в груди заходить і пішо, …
← КОЛИХКИЙ –а, -е. Такий, що злегка гойдається. І сонце в запоні обірваних хмар і тінь колихка і опасиста й тлуста і щовб крутояру. І ложе Прокруста і з …



© www.ridnamova.org - 2010